Частина 5

Наступною на допит викликали Юну, а двоє інших, боячись, що вона зараз порушить їхній план, застукали зубами.

— Вас звинувачують у підготовці змови проти корони та спробі повалення влади. Вам це відомо?

— Так.

— Ви визнаєте свою провину?

Королева хвилину мовчала, не розуміючи винна вона чи ні, але, зрештою, негативно мотнула головою.

— Чи клянетесь ви говорити правду, правду і нічого, крім правди?

— Клянусь. — розгублено говорила королева.

— Ви приносили інші клятви раніше, іншим людям, які можуть вплинути на вас?

— Так. — вона жестом попросила хустку і знову залилася сльозами. — Клятву у вірності чоловікові.

— Чи доводилося вам раніше порушувати клятви?

— Так… 

Гріз уже все зрозумів і лише похитав головою:

— Як ви зав'язали стосунки з Його Високістю Тагідо?

— Я того вечора отримала освідчення в коханні… — ридала королева. — І не встояла перед його натиском.

Респонд гримнув кулаком по столу, і кожен у залі зрозумів, що це зовсім не черговий умовний сигнал. Гріз не озирнувся в його бік і нічого не сказав. Тільки Юна пригнулася ніби цим кулаком він замахнувся на неї і почала виправдовуватися:

— Він вправний підлабузник, він спокусив мене тільки словом…

Дол підняв руку і суддя з радістю перебив королеву:

— Кажіть, Ваша Високосте.

— Що саме він вам написав?

— Я не пам'ятаю, листа він пізніше попросив знищити, але тоді я думала тільки про те, що на тлі мого сильного і мовчазного правителя, зворушливий і милий принц ніби потребував мене більше, ніж це дозволено. Він писав, що лежить біля моїх ніг, тоді, коли я лежала біля ніг свого правителя.

— Я отримав відповідь. — кивнув ельф і тихіше додав. — Тепер пограємо.

Ревільс був готовий кинутися на друга з кулаками, але обійшовся лише докірливим поглядом.

— Не бий мене, краще зверни увагу на Тарен. Вони півгодини провели наодинці і, якщо ти не помітив, Тарен усміхалася, коли виходила до лави підсудних, дивно, чи не так? А дивись, що зараз. Вона тільки-но дізналася, що всім жінкам він говорить одне й те саме і зрозуміла, що ніяка вона не особлива.

Ревільс кинув погляд на наречену, яка дивилася на Тагідо вже з докором і роздратуванням і, читаючи її емоції, знову стиснув перстень у руці.

Тарен справді була зла і її спільник обережно торкнувся пальцями її руки.

— Я б почав вибачатися, але ти знову вирішиш, що це маніпуляція.

— От і не треба, тримай тільки в голові, що я можу тебе втопити, навіть після останнього слова.

— Я справді присягався.

Вона відсмикнула руку і знову озирнулася до суддів.

— Який був план? — продовжував Гріз.

— Я просто підтримувала ідеї Тагідо в розмовах з чоловіком. Він зрідка слухав мене та приймав позитивні рішення. Серед інших і відмова від передачі влади синові, я вмовила його почекати ще років десять, адже Його Високість не готовий стати королем.

— Як у вашому плані опинилася Пані Тарен?

— Коли принца комісували, він почав наставляти свого батька. Всі реформи, про які він домовився з Тагідо були відхилені того ж дня. За два тижні чоловік повідомив мене, що Його Високість Ревільс, планує обвінчатися восени, але тільки з умовою, що за рік отримає корону. Мій чоловік погодився на ці умови. Ми точно знали, що мова про Пані Тарен. Спершу вирішили, що її потрібно тихо відправити в тюрму або непомітно вбити. Щоб Його Високість забув її, але після історії з маєтком і літнього балу, навіть після того, як йому повернули погони і знову відправили на інший кінець країни, він не зміг забути, стало ясно, що він не відчепиться від селянки...

— Пані Тарен! — Гріз окинув трьох поглядом. — Хоч хтось із підсудних дотримуватиметься рамок пристойності?

— Пані Тарен мала підкоритися моїй волі. — ледве приходячи до тями, говорила жінка. — Тоді, таким самим чином, як я впливала на чоловіка, Пані Тарен мала б впливати на Його Високість.

Тагідо і Ревільс зблідли, Тарен помітила лише реакцію ельфа і знову обережно взяла його за руку.

— Коли ви дізналися про мене?

— Щойно Ревільс повернувся. Не звинувачуй мене, він здав тебе в цьому ж залі, за цією ж трибуною, в день коли залишився без погонів.

Тарен і уявити не могла, за яких обставин Ревільс говорив про неї тоді, але чомусь щиро сподівалася, що просто мимохіть згадав і Тагідо здогадався про все сам.

Проте суддя був непохитний:

— Ваша Високосте Ревільсе, я викликаю вас як свідка. — Гріз ніби сумнівався в тому, що каже, але тримав у руках листок списаний впізнаваним, трохи нервовим почерком Респонда і спостерігав, як повільно й монотонно, при формі та зброї, принц піднімається до трибуни, а потім машинально продовжив. — Чи клянетесь ви говорити правду, правду і нічого, крім правди?

— Клянусь. — спокійно відповів принц.

— Ви приносили інші клятви раніше, іншим людям, які можуть вплинути на вас?

— Так. Я давав присягу батьківщині і клятву, що захищатиму Пані Тарен ціною власного життя.

Гриз хотів поставити запитання, чи доводилося йому порушувати клятви, але Ревільс двічі вдарив кулаком по трибуні, пильно дивлячись у вічі судді.

— Гаразд, пропустимо формальності. Яку характеристику ви можете надати підсудним?

— Її Величність — самовпевнене, гордовите стерво, Його Високість — стратег, я б сказав геній, виграти в нього в шахи просто неможливо, до того ж вірний друг, який обов'язково всадить ніж у спину, щойно це здасться йому гарною ідеєю.

— А Пані Тарен?

— Ставить себе вище за інших навіть серед людей помітно вище за себе статусом, нічого й нікого не боїться, йде напролом. Здатна на відкриту агресію, може перемогти противника хитрістю та підлістю, але не силою.

Гріз кашлянув, намагаючись зрозуміти позитивна ця характеристика чи негативна. А з іншого боку передали аркуш із уточнюючим питанням.

— Скажіть, чому Ви клялися Пані Тарен?

— А ще не всі знають про срібло! — посміхнувся принц. — Так сталося, що я дізнався про це перший і не міг відпустити її руку, доки не дам свого слова. І я не посоромлюся заявити на весь союз, що єдина людина, яка може тримати в руках срібло під захистом престолу та армії.