Епілог

Усього тиждень знадобився на те, щоб відбудувати місто. Стіни, звичайно, ще не було, але місцеві жителі розійшлися по новеньких будинках. Настав час бенкетувати.

— Тар, поки ти нафарбуєшся, пропустимо офіційну частину. — нив Сарбс під кімнатою дівчат.

Починався бал на честь народження нової спадкоємиці. Поміщиця стояла біля дзеркала в бордовій сукні і намагалася змиритися із заручинами. Стільки разів відмовляти, а потім так необачно дати обіцянку. Адже він просто скористався її страхом, хоч і нагадав наскільки, все-таки, дорогий.

— Тільки не кажи мені, що ти підеш у формі. — обурилася Тарен, щойно побачила подругу. — Волосся ховай під фуражку і можеш запрошувати дам на вальс.

— Подаруєш мені перший танець? — розкланялася амфібія.

— Вибач, але перший танець я вже обіцяла. — відмахнулася подруга, а в серці оселилася тривога.

Дівчата переглянулись та кивнули. Біля порога на них чекав упир. Сам він не вдягнув форму, а стояв все в тому ж білому чепурному піджаку.

Конферансьє знову завів довгу промову. Спершу оголосили правителів, потім їхніх дружин, вірніше, лише Белу і дітей, звичайно, Тагідо тут уже не було.

Змовників виперли з палацу, щойно зійшло сонце. Нині вони чекають на суд у столичній в'язниці.

Потім почали оголошувати вельмож, кожен із яких кланявся новій правительці.

Щойно реверанси закінчилися, конферансьє оголосив:

— Слово надається королеві темної сторони, Його Величності, Респонду II.

— Ревільсе, Дол, Тарен, Мерелед, маю честь. — як завжди суворо, але тепер з якоюсь теплотою в голосі почав король. — Ревільсе, присуджую Вам звання майора. Маю честь нагородити медаллю «За доблесну службу». — він прикріпив на груди сина дванадцяту медаль.

— Служу короні.

— Дол, присуджую вам звання майора. Маю честь нагородити медаллю «За доблесну службу».

— Служу короні.

— Мерелед, присуджую вам звання сержанта. Маю честь нагородити медаллю «За відвагу», за неймовірної міці дух, проявлений під час операції в полі.

— Служу короні.

— Тарен, присуджую Вам звання старшого сержанта. Маю честь нагородити медаллю «За відвагу», за кмітливість проявлену під час операції в полі, а також нагородити орденом мужності, за стійкість під час військових дій. — він затамував подих і тихіше додав. — А від мене… дякую.

— Служу короні.

Король тримав у руках останню нагороду. Він озирнувся до зали:

— Тамріел, я хочу нагородити Вас орденом благородства. Що б ми завжди пам'ятали про те, що треба не лише захищати себе і корону, а й дбати про свій народ.

Ельфійка не приставляла кулак до грудей, а зробила ніжний реверанс.

Після нетривалої паузи знову заговорив конферансьє. Він подякував королю, нагородженим, гостям…

Тарен тільки чекала, що Ревільс візьме слово і перш ніж подасть їй руку заявить про заручини, але він підкрався ззаду як кіт, обережно кладучи руку на талію поміщиці.

Тар підскочила на місці.

— Не лякайтеся. — прошепотів вампір. — Я тримаюся, доки Ви не боїтеся.

— Як Ваш батько переживає всю цю історію? — тихо питала та.

— Він сильний. Він все витримає. — усміхався принц.

Діти Юни, все-таки, від нього, тож втіху старий собі знайде. Було прийнято рішення дати хлопчикам можливість хоча б трохи підрости дізнатися всю правду, а потім вибрати, чого вони хочуть, жагу крові і корону або спокійне життя. Графа Мортінто та Юну, швидше за все, повісять, після бенкету та суду. А ось у Гравара не підніметься рука підписати смертний вирок рідному синові, до того ж він буде вкрай переконливий на суді, обливаючи свою спільницю помиями, нібито він потрапив під вплив правительки і не міг відмовити, тож Тагідо відправлять, мабуть, до в'язниці.

— Шкода їх. — зітхнула поміщиця.

— Ви грозили їм сріблом, обіцяли вбити вбити.

— Якби я хотіла, я вбила б.

— Так, я так і подумав. — засміявся Ревільс.

— А тепер, після всіх цих змов, як раніше не буде? — Питав Сарбс, озираючись на друзів.

— Чому? — здивувався принц. — Суду можна не боятися. Гравар зазвичай милує, Гріз йде на поводу в інших. Ну а батько… весь його гнів буде направлений на Юну, знаючи Тагідо, він це вже зрозумів і вигадує, як повісити на неї всіх собак. Про Тарен, в даному випадку, він свідчитиме як про жертву, до того ж звання, подвиг, доручення Дола і моє слово вбережуть її від в'язниці, тож боятися нічого. За три дні, закінчиться бенкет, ще день витратимо на суд і ми всі вирушимо до маєтку.

Тарен озирнулася з німим питанням:

— Повернемося до маєтку? А як же…

— Пані Тарен, Вам звісно відомо, що я просто грав на почуттях, але я зрозумів дещо важливе, поки шукав у замку місце, де Ви б мене не знайшли: мені потрібне Ваше серце, а не недбало кинута під кулями фраза.

Вона затремтіла і не помітити цього принц не міг. Він потрапив у саме серце і вирішив уже дістатися до нього, а не просто за звичкою забрати свій приз. Тим часом, оголосили перший танець. Дол у білій парадній формі кавалерії, з тринадцятьма медалями на грудях, уперше, обережно вклонився Тамріел і запросив на вальс. Ця облога лише скріпила їхні почуття. Як і почуття Тарен та Ревільса.

Вампір вклонився і подав дівчині руку:

— Перший танець Ви мені обіцяли не під кулями.

Це ще зовсім не кінець, скоро бонусні частини!!!