Розділ 21

Чекати реакції не довелося. Тарен і Ревільс першими вихопили зброю, спрямовуючи на непроханого гостя. За ними повторили жест Сарбс, Мерелед і Дол.

— Ах, ось що таке дружба. — тремтячим голосом почав ельф. — Усім разом загрожувати беззбройному.

— Ти не беззбройний. — підмітив Дол, дивлячись на пістоль за його поясом.

— Тарен, опустіть клинок. — несподівано мовив граф Мортінто.

Вона театрально похитнулася та опустила руку.

А граф на секунду посміхнувся, здаючи себе з тельбухами.

— Ви упир? — прошепотіла дівчина, розгублено дивлячись на нього.

Чоловік мовчав, але спантеличений король відповів за нього:

— Мортінто родовий вампір, рідний брат Її Величності.

— Зоре моя, що відбувається? — не менш тривожно спитав Ревільс.

Вона почала спокійно розстібати ґудзики на сорочці.

— Тарен, припиніть.

— Знаєте чому він називає мене на ім'я, а не за титулом чи званням, як заведено? — посміхнулася дівчина, навіть не думаючи дотримуватися наказу. — Значить, його слуга, виконуючи наказ свого господаря, спробував віддати мене в рабство.

Наростала напруга і ніхто не намагався розрядити атмосферу. Поміщиця відтягла комір, демонструючи укус. Здригнувся край темного фламберга.

— Сонце…

— Сарбсе, віддай Його Величності листи. — Тарен знову підняла клинок. — І Його Високість пояснить, що в них.

— Про що Ви? — серце Тагідо забилося частіше, але голос був так само холодний.

— Респонде, покличте свою дружину? — фривольно продовжувала дівчина, змушуючи всіх думати, що вони не в замку, а досі в бою. — Сподіваюся щиросердне зізнання і сьогоднішній бій пом'якшать моє покарання.

— Сержанте, ви усвідомлюєте, що збираєтьсь звинуватити королеву? — нервово перепитав правитель, натякаючи на трибунал.

— Так, і якщо я помиляюся, я готова понести покарання і за зраду батьківщині.

Кожен із бувалих воїнів вважав ці слова занадто грубими, більш того сказані у присутності правителів та офіцерів.

— Останній місяць я листувалась з Його Високістю. Ми обговорювали зміну державного устрою та революцію. Коли зустрілися в замку — говорили про листування і Вам, Граваре, звичайно, донесли про те, що ми плетемо інтриги, але зламаний облогою не стали виставляти це на загальний огляд. — вона озирнулася на не менш розгубленого короля, а потім увійшла Юна з синами і Тар продовжила. — Вчора вночі, я залишилася в покоях Його Високості, після півночі Тагідо просив мене йти за собою і привів у підвал. Там Юна накинулася на мене, намагаючись перетворити на упиря, щоб підкорити мою волю.

— Вампір не може перетворити тебе на упиря. — замотав головою Респонд.

— А вона не вампір. — дівчина озирнулася на Мортінто. — Графе, якщо ви не берете участі у змові, назвіть королеву на ім'я і попросіть, наприклад, відправити дітей до своєї кімнати. — І перевела погляд на королеву. — А Ви, Ваша Величносте, коли не берете участь у змові, не відпускайте дітей. Якщо ніхто з вас не винен і я, лише дурна селянка, мені відсічуть голову, а ви відстоїте своє чесне ім'я. Нумо.

Тарен демонстративно закурила, чекаючи хоч якихось дій. Але всі мовчали і, зрідка, переглядалися.

Респонд важко опустився у королівське крісло.

— Моя дружина… — він приречено дивився, немов крізь кохану.

— І мій син. — так само відповів Гравар.

Дівчина прибрала ножа і озирнулася до Дола.

— Дякую, ти врятував не тільки мене, а й зважив початку війни пітьми та світла.

— Перстень? — тихо перепитав принц.

Тарен лише посміхнулася і кивнула у відповідь. Такий захист від темряви могла давати тільки ельфійська магія і саме перстень дав імунітет, що стримав метаморфозу до того моменту, як було введено протиотруту і гаряче серце перекачало холодну кров.

— Перстень. — прошепотів його брат. — Тарен, я наважився на це тільки тому, що мене лякала твоя сила. Я не складав тобі конкуренції і не міг дозволити тобі тримати владу у своїх руках. Я благаю про твоє прощення.

— Я тобі пробачаю. — вона озирнулася на ельфа. — І, як символ мого прощення, зроблю останню ласку, не дам відбутися призначеній дуелі і віддам тебе в руки правосуддя.

Вона дістала з-за його поясу пістоль і, кинувши його на стіл правителя, обережно торкнулася рукою темного фламберга, змушуючи Ревільса опустити зброю. Вампір легко піддався їй, її простій, добродушній усмішці та погляду, що зігрівав.

— Зі мною, і справді, все гаразд. — прошепотіла та, тільки кінчиком вказівного пальця торкаючись леза.

Клинком прокотилася бордова крапля. Принц здригнувся, міцніше стискаючи ефес і потягнув кохану за руку.

— Подаруєш мені перший танець?

— Так, Ваша Високосте.

— Тарен. — король тяжко дивився на їхні усмішки і ледве міг змусити себе вимовити вголос. — Зізнання пом'якшить твою кару, але судитимуть тебе на рівні з Тагідо.

— Батьку, трибунал…

— Ні. Вона планувала революцію як донька лорда, а не офіцер і судитимуть її як доньку лорда.

— Ваша Величносте, гадаю, вже на правах спадкоємця престолу, я можу поручитися за одну недолугу графську доньку. — кивнув Дол. — Клянусь честю, її можна не брати під варту.

— Хочеш поручитися тільки за неї? — уточнив Респонд.

Дол знову зміряв поглядом трьох зрадників, серед яких його старший брат та королева:

— Тільки за неї.

— Респонде, — у королеви, як за наказом, затремтіла нижня губа, — може я й злочинниця, але це мусить вирішувати суд, я все ще королева.

— Коли Тарен, будучи напідпитку, образила мене, Ревільс, міцною рукою, нагадав де її місце. І нехай образа не була страшною, це було не зайвим. Ти ж опустила честь корони на рівень дрібних підпільників, що в пабі замишляють переворот. — він міцно стискав кулаки, наче з останніх сил стримувався. — І нехай я суддя трибуналу, але цю змову судитиму в числі цивільного суду. Один із вироків я повідомлю тобі зараз: ти більше не королева, я тобі не чоловік, мої діти не мають матері. І я, щойно зрозумів, чому, Ревільс наважився підняти руку на Тарен, а я на тебе — ні.