Розділ 6

Ранній підйом. Салат. Корсет. Макіяж. Зачіска. Всі ці приготування починалися з п'ятої ранку і вже стали звичкою. За останній місяць Тарен об'їздила всіх навколишніх поміщиків із візитами і відвідала три бали з нагоди весіль та днів народження. Сукню з лисячим хутром вона ще жодного разу не вдягала. Як завжди, планувала прозвести фурор. Хоча абсолютна більшість товстосумів, все ще не впізнавали її і сприймали швидше як дочку лорда, ніж як поміщицю, здатну одноосібно управляти землями.

— Лоро, — підкликала вона кравця, — чим ти мене порадуєш сьогодні?

Той поклонився, поправляючи червоний камзол.

— Настала осінь і, я вважаю, жовтогарячий відтінок сукні чудово підкреслять шкіряні туфлі та рукавички. А також золоті каблучки та сережки з сердоліком.

— Леді осінь? — усміхнулася поміщиця.

— Точно. Так я й назвав цей образ. Думаю це натякне лордам, на те, що осінь — період весіль і хтось все-таки зробить вам пропозицію. Адже сезон весіль триватиме до кінця жовтня.

Здається, Лоро був одержимий бажанням видати поміщицю заміж. Якщо сказати, що вона двічі відмовила принцові, бідолаху, мабуть, хватить удар.

— Для Мерелед я підготував ніжно-блакитну сукню та прикраси з сапфіром. А Сарбс з'явиться в білому, з позолоченими ножнами. — мрійливо продовжував кравець. — Ваша свита виглядатиме як королівські слуги…

— Це все чудово. — перебила його Тарен і звернулася до візника, який м'явся під дверима. — Брідо, карета готова?

— Так! Як ви й замовляли, вся у кованих гербах. — кивнув той, трохи прочинивши двері.

— До речі, — Лоро подав батьківський перстень, — я перешив вашу бордову сукню.

— Дай вгадаю, оголив ключиці? — Знову перебила його Тар.

— І поглибив декольте.

— Мені нема чим там хвалитися.

— Не применшуйте. — грайливо посміхнувся кравець.

Руки в нього, справді, були золоті. Буквально з нічого створювати розкішний силует — його профіль. Навіть не вірилося, що п'ять років поспіль він одягав виключно чоловіків.

Карета зі сталевими гербами вже стояла біля входу, де, крім друзів, збиралися ще й будівельники. Цього разу Мерелед спідницю вкорочувати не стала. Осінь видалася холодною, а під пишним подолом ховалися теплі лосини. Вона давала останні розпорядження будівельникам і звіряла креслення, поки Сарбс невпевнено поправляв білий піджак, то застібаючи, то розстібаючи позолочені ґудзики. Все-таки темні кольори личать йому більше.

Цього разу запрягли дві пари рудих коней.

— Може зізнаєшся, чому ти хотіла їхати одна? — замість побажань доброго ранку заговорив до неї упир.

— Бал із нагоди народження нового спадкоємця. Вам навряд буде цікаво, а я не можу відмовити королеві. — відмахнулась дівчина.

Першими в замок запрошувалися найшановніші гості, яких не шкода годувати зайвих кілька днів. Народження чергового сина чекали за три доби. З цього приводу раніше за всіх, звичайно, прибули представники темної сторони.

Чоловіки піднімалися мармуровими сходами із золотими поручнями. Гравар, у білому камзолі та зі шпагою супроводжував Респонда та Ревільса до свого кабінету.

— Скажіть, Респонде, чи доводилося Вам нервуватись перед народженням синів? — м'яко питав король, озираючись на портрети дітей.

— Звичайно. — кивав інший. — Прості люди, як мені кажуть, вважають, що принци та принцеси приречені на щасливе життя, проте знати, що чекає на них у майбутньому — нестерпно.

— До речі, — втрутився Ревільс. — чи побачимо ми на балу Вашого старшого сина? Коли я був у столиці, так і не зміг зустрітися. У нас залишилися справи, які я не волію викладати на папері.

— О, звичайно. Мені здалося ви стали близькими.

— Нам правити пліч-о-пліч. Його Високість дають вірні поради, яким я намагаюся слідувати.

— Радий, що Дол не вплинув на Вас у цьому питанні. — зітхнув король ніби з полегшенням. — Тагідо, дійсно, дає Вам слушні поради щодо політики?

— Швидше щодо світського життя, проте його складно впіймати, а у злачних закладах про нього й не чули, ніби його зовсім немає у столиці.

— Мабуть, дні проводить у бібліотеці. Хлопчик так упивається наукою.

— Як Дол упивається війною. — помітив Ревільс.

Він був далекий від навчання, щойно закінчивши академію на трійки Ревільс зірвався на передову. Запросто підкорюючи нові вершини, опановуючи мистецтво тактики та стратегія на практиці.

Діти ж ельфійської королівської династії були виключно розвинені, кожен у своєму напрямку. Тагідо, первісток — політик, Дол — військовий, Меза, третій син, у свої сімнадцять — обдарований медик, а молодший, Мол, хоч і був ще зовсім дитиною — читав іменитих філософів і неймовірно здорово міркував на високі теми. Залишалося тільки загадувати, який дар отримає п'ята дитина.

Проте король нервувався, дружина була вже не молода. Ельфійська медицина вважалася найкращою, але не завжди рятувала. Пологи обіцяли бути тяжкими.

Тарен прибула буквально п'ятьма хвилинами пізніше королівської сім'ї. Її запросили однією з перших бо королева просила особисто. У холі їх зустріла служниця, яка познайомила з новими правилами поведінки у палаці. З цих пір і надалі чоловікам заборонено з'являтися у південному крилі замку. Все пов'язано з високим становищем королеви, що носить під серцем нового спадкоємця. Їй виділено ціле крило і відвідувати її дозволено лише жінкам, щоб не порушити спокій та таїнство пологів.

Тому Сарбс швидко відкланявся і молодий слуга провів його до кабінету короля, мотивуючи тим, що Його Високість заберуть слугу під свій патронат.

Одруженим парам, звичайно, можна зустрічатися, наприклад, за вечерею. Та й жінки можуть спокійно жити або відвідувати північне крило, щоб побачитися з чоловіками. Але одним із найважливіших правил світлого замку було дотримання сімейної моралі. І навіть зайвий дотик міг бути розцінений як розпуста, не кажучи вже про світські розмови подалі від очей. Більшість одружених чоловіків та жінок свідомо відмовлялися від спільних покоїв і воліли відпочити один від одного.