Розділ 5

Осінь. Час збору врожаю. Природа повільно занурюється у передзимовий спокій. Важке кольорове листя покриває яскравим килимом поміщицький сад.

Черговий королівський наказ зробив сиротами двох сільських хлопчаків. Їх Тарен взяла на поруки, але швидко пошкодувала, що пустила дітей у маєток і тепер кам'яні склепіння все частіше були наповнені дитячим шумом, а в холі все частіше можна було зустріти розкидані, в пориві «битви», дерев'яні мечі та списи. Невдовзі двоє діточок перетворилися на слуг, що тепер допомагають тримати в порядку сад, який так полюбився Юній Пані.

Змінився і буковий стіл, що стояв у кабінеті на четвертому поверсі. Тепер він ломився від книг і паперів, які зберігалися в одному, тільки Тарен відомому порядку. Слугам було суворо заборонено з'являтися до кабінету, особливо за її відсутності, щоб, не приведи бог, не порушити цей хаос.

У верхній шухляді столу атрибути влади, які, за жодних обставин, не можна губити. Ключі від усього маєтку, поспіхом перероблені печатки з деревом граната та перев'яззю на якій тонким різьбленням красувався напис "Єдиний у різноманітті. Множинність у єдності", трубка та сталева табакерка з камінням граната, а також окуляри. За останній місяць, читання стало чимось неймовірно важким, виявилося в такому юному віці зіпсувати зір не так вже й складно.

Сьогодні сніданок свити знову обходився без юної пані.

Тарен майже весь час проводила в кабінеті, по вуха в документах про купівлю, продаж, дружбу і, здається, вчора прийшло запрошення на черговий бал, на честь чийогось весілля. Книжкові полиці забиті науковою літературою, переважно довідники ілюзіоністів, проте кілька полиць було виділено під праці істориків, філософів та юристів. Весь цей час вона листувалася зі столичною бібліотекою та академією. Де, в круговерті балів та візитів (на які, до речі, прийнято відповідати візитами), був час на уроки танців, науку та мистецтво ілюзії вона й сама не розуміла. Але займалася потроху всім, писала наукову роботу з історії, плануючи взимку отримати диплом, а на наступний рік відправити до столичної академії та Мерелед з Сарбсом. Самі друзі не наполягали на цій ініціативі, однак поміщиці хотілося зробити для них хоч щось, дійсно важливе.

— Чи не здається вам, — жартівливо почала Мерелед, накриваючи стіл, — що юна пані, зовсім забула про те, що має друзів?

— Цікаво, вона взагалі пам'ятає, що розігнала майже всю прислугу? — зітхав упир, знімаючи фартух. — Думав, що переїду до маєтку і почну жити як принц, а що натомість? Як у таверні, щодня проводжу на кухні.

— Сьогодні прийшов лист із печаткою світлого двору, з підписом самої королеви, тож відволічешся. Я планую наполягати на супроводі.

— Думаєш це запрошення на бал? Може знову держзамовлення на якусь рибу чи сіль.

По всьому королівству вже не перший місяць ходять чутки, що королева світлої сторони знову вагітна. І якщо це запрошення на бал, то точно з приводу народження чергового спадкоємця світлого престолу.

— Держзакупівлями королева не займається, а світськими раутами — так. Погано тільки те, що Ревільс не пропускає королівських прийомів, доведеться їм зустрінеться знову…

— Цікаво, що сталося з ним. Ні Дол, ні Ревільс навіть на бали не з'являються. — задумливо говорив хлопець.

— Не цікаво. — впевнено відповіла білявка. — Цей безсоромник обіцяв приїхати, погостювати. А що в результаті?

— В результаті Тарен залізла по вуха в папери, щоб відволіктися від думок про нього. — з якимось непереборним сумом у голосі говорив Сарбс. — Я теж сумую.

Амфібія тільки невдоволено пирхнула, сідаючи за стіл. Скільки болю Ревільс приніс їм усім, а особливо Тарен словами не описати, і побиватися тепер про те, що він не пише і не приїжджає — точно не варто. Друзі знали, що поміщиця таємно (ну, наскільки це можливо) через столичну бібліотеку листується зі співрозмовником, якого називає світлим принцом. Подейкують, що вони плетуть палацові інтриги, тільки дістатися цієї таємниці не було можливості. А значить і за Долом нема чого сумувати.

Висновки про печаль Тарен упир робив одноосібно. Сама поміщиця намагалася відволіктися і знайти себе то в роботі, то в науці з інших причин. Вже не перший день вона мучилася безсонням. Спершу їй снився король Респонд II, що дає благословення на весілля, пізніше сам принц, то знов просить її руки, то вже веде під вінець, однак щоразу вона відмовляла йому, навіть уві сні. А останні дні, їй не давали заплющити очі кошмари, де Ревільс приходив у вигляді ката, ніби мстився за всі попередні відмови. Такі сни вона не запам'ятовувала, але щоночі прокидалася в холодному поті, пам'ятаючи тільки вогонь сірих сталевих очей. Той вогонь, що бачила в запалі битви під час першої їхньої зустрічі. Моторошний, руйнівний.

У захваті від її безсоння був лише Фіско. Стільки часу з'являлося на роботу, що, приходячи вранці з новими питаннями, він одразу отримував відповіді. І, звісно, Лоро, майже кожен вечір він давав уроки танців і дедалі більше розцвітав від цього.

Цілими днями до неї вишиковувалися черги з високоповажних лордів і поміщиків, які бажають купити або продати щось, чи просто поспілкуватися. Перші, майже завжди, йшли з підписаними контрактами та клятвами співпрацювати у майбутньому. А других, переважно, брала на себе Мерелед. Представляючись сестрою Тарен, вона забирала на себе увагу навіть жонатих чоловіків. Її шафа і туалетний столик ломилися від подарунків різноманітних вельмож. Користуватися чоловічою увагою вона навчилася ще в дитинстві. Та й про манери світських розмов знала більше юної пані.

— Юна Пані. — Фіско нервово стукав у двері поміщицької спальні. — Юна Пані, прошу вибачити мене за безпардонність, але надійшов лист зі світлого замку. На ньому королівський підпис.

— Заходь. — кивнула дівчина.

Вона сиділа біля дзеркала в білій спідній білизні, і намагалася розчесати сплутані руді кучері. На стегні, прихований від очей щільним шкіряним чохлом, закріплений мізерикорд (після всіх нічних кошмарів вона не залишала його, навіть у ванній).