Пролог

Правильно сказати: "Цим могло все закінчитися". Якби, одного прекрасного погожого вечора, захеканий посланець, що загнав двох коней, не увірвався в таверну.

— У мене лист для Графині Джи. Тарен!

На нього озирнулися і замовкли всі неприємні тролі, ящурі, гноми та інші завсідники. Навіть менестрель, який грає тут із недавніх пір, перервав свою пісню.

— Чи можу я її тут знайти?

— Якщо вип'єш і розплатишся. — заговорила до нього Мерелед, що танцювала в абсолютно куцому золотому вбранні, яке прикривало менше третини прекрасного тіла. Вона провела долонею по обличчю хлопця і грайливо продовжила. — Якщо не хочеш пити, можеш розплатитися, а вип'ю я.

Гонець помітно почервонів і простяг їй листа:

— Ви не могли б передати це пані Тарен. Це дуже важливо.

Зворотна адреса: Замок темної сторони.

Мерелед пильно подивилася на гінця. Від чого почервонілий хлопець вискочив як ошпарений. Знову заграла музика і відвідувачі загомоніли, підкликаючи танцівницю, але інтерес був сильніший за дівчину. Вона заскочила в кухню і почала розпаковувати конверт. Тарен теж була там, замовлень ставало все більше і доводилося допомагати Сарбсові на кухні.

— Тримай, графине. — Мер передала подрузі порожній конверт. — Дивись на відправника.

Тремтячими руками амфібія розгорнула лист і змінилася на обличчі:

— Моя благородна пані. — вона театрально розкланялася і простягла подрузі листа. — Дозвольте напроситися до вас в прислугу.

— Яка дріб'язковість, він вирішив, що зможе мене купити! — засміялася Тарен, і почала вивчати документ, розмірковуючи, що це може означати.

Вона відмовилася від влади і грошей усієї темної сторони, а тут, лише, маєток, так, не маленький, на кілька тисяч душ, поля, ферми, верф, олійниця, пара млинів… але все ж таки.

— Тут написано, що завтра вранці по нас приїде карета з маєтку. Треба їхати. — впевнено сказала Мерелед.

— Графине. — саркастично звернувся до неї Горг. — А чи не хочете ви докрамсати салат і нарешті подати його гостям. Якщо сьогодні ці гноми залишаться голодними, я вас нікуди не відпущу. Те саме стосується і вашої свити. — продовжував він іронізувати. — Ящурі просили танець, а за третім столиком якийсь виродок уже цілу вічність чекає на свій суп.

Зараз у кожному з друзів боролися дві сили. Перша говорила, що їхати треба обов'язково, і відмовлятися від такого подарунка долі не можна. Інша, як рани на зап'ястях Тарен, що ледве загоїлися, нагадувала про все що сталося і боялася повторення.

Кинути таверну це ціле горе, так, раніше Горг справлявся сам, значить і зараз впорається. Але, за цей місяць він став близьким. Писав книжки про мистецтво ілюзій. Витрачав неймовірні гроші на вбрання для Мерелед, які ще й не окупилися. Абсолютно безкоштовно напував Сарбса кров'ю, хоча задоволення це не з дешевих. Зрештою, він дав їм дах над головою, невеликий заробіток та почуття захищеності. Місце, де можна було робити все, що їм хотілося і вимагав, усього-нічого, допомагати в таверні і залишатися на господарстві по суботах.

Прощатися з "Ілюзією" не хотілося. Але дорога кликала.

Перший розділ сьогодні ввечері, бо я вас люблю.

Оновлення через день, тож додавайте в бібліотеки, щоб нічого не пропустити.