Глава 27

 Ситуація не владналась, бо вже на другий день, той нехрист вломився знову у мій кабінет. Й почав з порогу.

- Він псих. Й пів року лежав у лікарні. То ви справді думаєте, що ваш бізнес не постраждає після того, як всі дізнаються про це. Я думаю, вам краще вмовити Соломатіна продати магазини.

Й так з експресією та з почуттями мені він мені це все заявив.

  Я уважно дивилась на нього. То от що! То справи Соломатіна закінчились лікарнею. Хоча з таким оточенням добродіїв, вони у кого завгодно б так закінчилися. Щось видно час змінювати Соломатіну у житті.  

   Зате добродій розпинався й розпинався… й про чудове майбутнє та його ризики у разі, якщо я не почую той голос кричущий в пустині, й про небезпеку, яку несе Соломатін та їх зграю лицарів, які готові за всяку ціну рятувати бізнес…Та горобці, під стріхою, улітку репетують й того менше.

- Ганно Василівно ви ж розумна жінка, то я сподіваюсь ми домовимось.

Зробив він якісь дивні висновки з мого мовчання. А я всього лише намагалася вгамувати лють, яка впевнено ломилася у скроні.

- Знаєте, в мене в житті є одне правило, ніколи не погрожуй, якщо ти не здатний втілити це в життя, - повільно вимовляючи слова сказала я. - Ваша наполегливість вже почала втомлювати й відбирати в мене час. Ваші погрози вважаю таким нікчемними, що навіть нічого робити не буду. Й Соломатіна я підтримую. Щоправда, хід його думок може бути не настільки райдужним, а враховуючи, як ви кажете, що він «псих», але Бог вам на допомогу. Коли ми вже все з’ясували, то будьте люб’язні перестаньте займати мій час й покиньте кабінет.

- Ви пошкодуєте про своє рішення, – прошипів він.

- Я, звичайно, ознайомилась з  вашими методами ведення справ: підкуп, улесливість, погрози. Для вас всі методи добрі. Але й в цьому, ваше слабке місце. Ви не створюєте чогось нового, не вдосконалюєте, не змінюєте, просто відбираєте та адаптуєте під себе. У Соломатіна завжди буде інша дорога, а ви його завжди будете доганяти.

- Ваш Соломатін не в ладах з головою, він живе на пігулках, – виплюнув, він ще одну порцію отрути.

- Сергій, пішов геть!

У дверях стояв Соломатін і я була певна, що він чув останні слова цього Сергія.

- Всього найкращого Ганна Василівна,  – зі знущанням розкланявся він.

Я промовчала. Погляд Соломатіна для Сергія нічого доброго не обіцяв, але він закрив двері за Сергієм й залишився у кабінеті. Повільно повернувся до мене. Він навіть не дивився на мене, просто стояв.

- Я…я не хотів, щоб ти вважала мене психом, – закусив він губу. – І те, що він сказав, правда.

- Соломатін, – тяжко зітхнула я. – Психом я тебе вважала з першої миті нашого знайомства. По правді, там ще була купа різних епітетів, які тобі явно не лестили. Але я бачила тебе…Ти як магніт, що ближче наближаєшся, то сильніше притягує. Ти мені страшенно подобаєшся з усіма твоїми недоліками й перевагами з усім твоїм хаосом й неспокоєм. Мені дуже шкода, що тобі довелось пережити не найкращі часи, але я тебе люблю з усім що є і що було.

- Що? Що ти сказала?

- Я сказала, що ти мене цілком влаштовуєш саме таким, який ти є. Я сказала, що люблю тебе. І люблю вже досить давно. Тому заради усього доброго не лякайся так. Я все ж тобі в любові зізнаюсь, а в не в злочині проти людства.

- Я не лякаюсь. Я ще просто не вірю. То ти правда…Ти мене… любиш?

- Абсолютно впевнена у своїх почуттях.

- І не покинеш мене?

- Навіть не подумаю.

Й він нарешті таки відійшов від дверей й просто обійняв мене. Трішки погрілася у його обіймах, а потім заглянула йому в очі.

- Дмитро, щоб ти знав, я з тобою. А той бісяка, городив явну чухню. Щастя моє, почуй мене. Світ не зациклюється на твоїй проблемі. Для справи - це теж немає ніякого значення. Життя - досить невизначена річ. Й значення мають не твої вчорашні досягнення, чи поразки, а те, що ти робиш сьогодні. Вчора - це вже минуле. Про нього можна пам’ятати, сумувати, але змінити його уже не можна. Зате у «сьогодні» для тебе безліч можливостей. Бо життя - це сьогодні. Щастя - це сьогодні. Не можна бути щасливим у минулому чи майбутньому. Щасливим можна бути лише сьогодні. Про це собі потрібно нагадувати й вчитися звертати увагу на безліч приємних моментів, що з тобою відбуваються протягом дня. Бо кожна така дрібниця може надихнути й підбадьорити тебе, надати сил та наснаги. Зміни в нашому житті неминучі. Й замість аналізу хороші вони чи погані, варто сприймати їх як нові можливості. Зрештою, все обертається довкола того, що у тебе в голові. Бо тільки ти відповідаєш за своє життя. Ти, а не Іванов, Петров чи Сидоров. Ти можеш бути щасливими, бо це тільки твій вибір. Щоб ти знав - ти можеш все. Ти можеш, як повернутися у свій великий бізнес, так і розпочати щось нове. Я з тобою! Я підтримаю тебе! Я допоможу! Але тільки, якщо ти цього хочеш.

- Я хочу. Хочу, щоб ти була зі мною…