Глава 15

 Час плине швидко. Я й не помітила, як розпочалося літо. Зате помітила Соломатіна, який з сумом у погляді за чимось пильно спостерігав. Його такий загадковий вигляд мене неабияк зацікавив і я спустившись на дві сходинки, спробувала розгледіти, що його так зацікавило. Єдині хто потрапляв в поле його зору була сім’я. Звичайнісінька сім’я: чоловік, білява вагітна дружина й маленька дівчинка, як дві краплі, схожа на свою мама. Я перевела погляд на Соломатіна. У нього на губах з’явилась крива посмішка. І я поспішила відійти, аби не потрапити йому на очі.

- Що він в них знайшов? – пробурмотіла я до себе.

Послужлива пам’ять тут же показала картинку, як напередодні Соломатін вийшов в хол, а на нього налетів хлопчик років чотирьох. Хлоп’я, помітивши в кого він влетів  дико закричав й кинувся тікати від нього, а Соломатін тільки глянув на його батьків й пішов далі. Маленькі діти його просто бояться, а бабусі хрестяться. Й він з цим живе.

- Доброго дня Василина! Як справи? – запитала я в адміністратора.

- Деякі наші гості скасували свої туристичні маршрути й залишились в готелі.

- Так, погода стає все гіршою.

- Оголошено вже штормове попередження.

- Дідько! Генераторів нам так і не привезли. Запроси Ніну до мене та перевір чи все у нас є на випадок шторму.

- Добре, Ганно Василівно.

- І оголоси нараду через 1,5 години в залі.

- Зараз все зроблю, –  кивнула вона мені.

А я набрала номер Арсена, свого заступника в «Чорній бузині».

- Привіт! Як у вас справи?

- Все нормально. До можливого шторму підготувались.

- Добре. Будуть якійсь проблеми набирай.

- Все під контролем.

- Дякую! – розмову я вже закінчила у своєму кабінеті.

Через хвилину у двері постукали.

- Можна Ганно Василівно?

- Заходь Ніна. Що у нас є на випадок шторму?

- Ми розробили низку заходів, що допоможуть зайняти гостей на випадок, коли не можна буде покинути готель.

- Ви будете готові їх сьогодні втілити? - уточнила я.

- Думаю так.

- Така відповідь, мене не зовсім влаштовує. Перевірте все.

- Так, я все перевірю.

- Це буде наше перше випробування негодою. Що наша кухня справиться?

- Це ви з приводу генераторів?

- Й через них також. За останньої негоди люди залишились без врожаю та дахів, а також постраждали, і люди, і худоба, і птиця.

- На нараді  буду зі звітом.

- Давай! – кивнула я їй.

Ніна швидко вийшла, а слідом за нею зайшов Соломатін.

- Ганно Василівно, а що у нас за стан бойової готовності?

- Й вам доброго дня Дмитро Олексійовичу! Як ви напевне чули оголошено штормове попередження. Перевіряємо нашу готовність й компетентність ваших будівельників.

- Не зрозумів?

- За останньої бурі зносило дахи, зник телефонний зв'язок, було знеструмлено половину області.

- Й що?

- Дмитро Олексійович генератори до нас так і не приїхали.

- А можна поцікавитись, чому вони до нас не доїхали?

- Це позиція під замовлення, термін очікування 45 днів. Чекаємо.

- А чому ми їх так пізно заказали?

- Тому, що я не всесильна й тільки при перевірці виявила, що їх немає.

- І що тепер?

- Тепер ми готуємо план »Б», якщо буря буде руйнівна й сподіваємось, що пощастить і все минеться.

- Що за план?

- Зараз будуть збори в конференц-залі, там усе й розкажемо. Ходімо.

Позвала я його й ми пройшли в зал. Персонал уже зібрався.

- Доброго дня! – привіталась я.

Соломатін щось й собі буркнув.

- Доброго дня! – майже дружнім хором відповіли нам.

- Дякуємо, що всі зібрались. Темою нашої зустрічі буде оголошене штормове попередження. Будемо сподіватись, що все минеться, але вжити певних заходів не завадить. Юрій Валерійович, прослідкуйте, щоб усі наші гості були попереджені про шторм, а увесь наземний транспорт поставили на закритий паркінг.

- Зроблю, - кивнув він.

- Ніна, що вас?

Ніна скупо перелічила засоби для освітлення, якими ми можемо скористатись.

- Анатолій, зможете організувати  їжу, якщо у нас не буде електрики? - звернулася я до нашого шеф-кухаря.

- Якщо не складну, то так.

- Що з засобами пожежогасіння?

- Є в достатній кількості. Усі працівники пройшли інструктажі з пожежної безпеки.