Чорні відьми принців не шукають

Розділ 5. "Верховна, Евеліна та завдання"

Я спускалась кам’яними сходами до зали, яка знаходилась під школою. Саме тут відбувались відьомські шабаші. Усі відьми Ковену були в зборі й щось гучно обговорювали і не важко було здогадатись що саме чи, швидше, кого саме вони обговорювали. Я з Евеліною прийшли останні, за що й отримали — злобний погляд Верховної, бо не любить коли хтось приходить пізніше за неї на шабаш. Ще й відьми, які до кінця не пройшли ініціацію.

Мені, до повної ініціації залишилось два роки, а Еві, всього рік. Тому, мабуть, вона через це зла така, що може не встигнути... Не встигнути знайти гідного чоловіка та батька для дитини. Та, не все так просто у темних відьом. Щоб народилась сильна відьма, мало щоб мама була відьмою, потрібно ще щоб і батько був магічно обдарованим.

Ініціація у темних відьом проходить у двадцять п’ять років. До того часу, вони мають народити нащадків, бо після ініціації такої можливості не буде... Але я не хочу дітей, тому не цікавилась цим питанням зовсім, на відміну від Евеліни та Мерго, які тільки й розмовляли про потенційних татів своїх дітей. Мерго таки знайшла бідолаху, який одружився з нею, і швиденько завагітніла та чекала дівчинку, яка мала поповнити наші лави. А тепер...

Відьми поділяються на дві категорії: «природні» («родимі», «родинні», «рожденні», «з роду») та «вчені» («навчені», «по ділу»). Перші, як правило, відрізнялися наявністю хвоста та, це колись так було, зараз таке трапляється дуже рідко. Природна, або «родима» відьма з’являється коли в когось народжується підряд сім дівчат, а між ними жодного хлопця, або є представницею третього покоління позашлюбних дівчат чи є просто дочкою відьми. Родима відьма могла народитися у матері, коли дитину в утробі матері прокляли «в таку хвилину».

«Вчена» відьма набирається своїх надприродних сил від іншої відьми, або від чорта чи від нечистої сили. Різниця між «родимою» і «вченою» відьмами є у тому, що родима відьма може іноді й виправити заподіяну шкоду, а вчена ніколи цього не зробить: «Гірша відьма вчена, як родима» (Номис, 235).

— Раз усі в зборі, то почнімо.

Ми встали всі у круг і підняли руки вгору, промовили традиційні слова й у центрі кола загорілось магічне полум’я зеленого кольору.

— Одна з наших відьом загинула, а над всіма нами, нависла загроза! Без Мерго наш відьомський круг не повний, відповідно ми вразливші й слабші. Відьмолов Бальзатар фон Дернбах, не покине Фульд, поки не вб’є усіх відьом. Я намагалась вплинути на нього магічно та, як вам усім відомо, він не людина, не такий як інші абати. Він — світлий чаклун, а ще на ньому захист від наших чар, дуже сильний захист. І нам потрібно дізнатись, як його зняти бо, якщо ми не дізнаємось, нам усім кінець.

Невже справді усі знали про Бальзатара, окрім мене?

— Як це зробити? — запитала одна з відьом.

— Бальзатар зацікавився однією з нас, і нам краще цим скористатись.

Сподіваюсь, вона не про мене? І зовсім ніхто мною не зацікавився. Він просто підозрює мене...

— Меліан! Ти маєш зблизитись з абатом і дізнатись усі його таємниці! — усі відьми Ковену спрямували свої погляди на мене.

А я зовсім не хотіла ні з ким зближатись, особливо з людиною яка вбиває відьом. Та мене ніхто не питав. Верховна не та людина, що питатиме, вона вказує, наказує, диктує. І ніколи не питає іншу думку... У мене немає вибору. Я не можу не погодитись, бо тоді життя у Ковені мені не буде. Верховна зживе мене... А бути вигнаною з Ковену, це те саме, що й смертний вирок. Разом відьми сильні, а по одинці... Нас не тільки відьмолови вистежують та вбивають, а й свої ж. Інші відьомські Ковени, щоб забрати силу.

— Та, будь уважна! Не повтори долю Мерго.

Після невеликого темного ритуалу ми розійшлись. Перед виходом зі школи до мене знову причепилась Евеліна. Вона була люта й чимось незадоволена.

— Знову все найкраще дістається тобі!? Але це ще не кінець. Я отримаю бажане!

Мій відьомський характер не витримав і я прошептала заклинання, яке, в цю ж мить, відбилось на обличчі Еві у вигляді бородавок. Вона злобно зашипіла, а я підняла голову й гордо покрокувала вперед.

***

Переступивши поріг дому, я швидко стягнута з ніг черевики й попрямувала до дзеркала.

— Що ти знаєш про Бальзатара фон Дернбаха?

Дзеркало мовчало, що зовсім на нього не схоже.

— Це відьмолов.

— Це я сама знаю, а ще він світлий чаклун і на нього не діє темна магія. Чому?

— Звідки мені знати?! Я ж ув’язнений у дзеркалі уже більше сотні років!

— Та годі тобі! За такий термін міг і звикнути до свого існування! Не потрібно було переходити дорогу...

— Я не винен! Скільки разів повторювати!

— Усі так кажуть. Гаразд, перейдімо до того, що мене цікавить. У чому секрет Бальзатара?

— От сама і дізнавайся!

Гірше за сердите дзеркало, може бути тільки ображене.

— Якщо ти дізнаєшся для мене, хоч якусь цінну інформацію... То я подумаю, що можна для тебе зробити...

— Ти звільниш мене?

— Все залежатиме від цінності інформації...

Моє дзеркало зацікавилось не на жарт, впевнена в цьому.

Тепер точно знайде щось цікаве про абата. А мені потрібно придумати, як можна зблизитись з абатом і, при цьому, не вляпатись, не накликавши на себе біду, бо зовсім не хочеться підсмаритись на вогнищі.

Іса Тарк

Подобається

#772 в Фентезі
#2721 в Любовні романи
#637 в Любовне фентезі

У тексті є: таємниці, відьми та інквізитори, кохання і магія

Відредаговано: 31.08.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись