Розділ восьмий «Оточення»

Розділ восьмий «Оточення»

Сонце вже починало підніматися над горизонтом. Ніжне сонячне проміння вже почало пробиватися крізь крона дерев. Один з таких променів розбудив русалку. Вона сіла і почила протирати, ще заспані очі. Озирнувшись навкруги Руна зрозуміла, що вона заснула не в ріці, а на окраїні лісу. Спершу вона незрозуміла чому так сталося, а потім пригадала про те, як вона зморена спіткнулася об пеньок і в впала. А потім і заснула. 

Позіхнувши і потягнувшись, русалка піднялася. Вона глянула на себе. Вигляд в неї був з некращих. Тому вона вирішила, що таки має сходити до річки. Та й батьки напевно зачекалися. Руна глянула в ту сторону де була річка і куди вчора збиралася йти й завмерла від побаченого. Ліс був оточений Чорними Відьмами. Відьми сиділи невеличкими гуртами по п’ять, шість особин. Над кожним з таких гуртів була розкрита величезна чорна парасолька. Мабуть, що саме вона і мала захистити від штучного сонця. Правда відьми не квапилися нападати. Вони чекали ночі.

«Треба бігти» – зрозуміла русалка. І за мить її ноги вже несли до дуба лісовика. Підбігши до дуба і перевівши подих, Руна відчинила двері і швиденько спустилася до кімнати. Вона мало не наступила на сплячого Івана. Лісовик і собі, ще спав.

- Прокидайтеся – крикнула русалка – В нас біда.

Іван та Герт швидко проснулися. Вони обоє дивилися на Руну і не могли второпати в чому справа. 

- Що сталося Руно? – запитав її Герт.

- Ліс з усіх сторін оточений Чорними Відьмами.

- Ти впевнена? 

- Так впевнена. Вони оточили ліс кільцем й захищаються від сонця чорними парасольками. Я це на власні очи бачила.

- Якщо ліс оточений, як ти пробралася сюди від річки.

Русалка все пояснила. Тепер Івану і лісовику стало все зрозуміло.

Раптом почулися кроки по сходах. До кімнати вбіг переляканий гном Василь. Він мало не збив з ніг русалку і мовив:

- Герте. Герте. Ліс оточений з усіх сторін Чорними відьмами.

Цим самим він ще раз підтвердив слова Руни.

- Знайди гнома Марка і скажи нехай збирає нараду на головній галявині – наказав лісовик.

Гном побіг виконувати наказ лісовика. Іван та Герт почали збиратися.

Всі троє рушили на галявину.

Сорока тим часом пролетіла над лісом і рознесла навкруги жахливу новину. Тож коли заграла сопілка, щоб зібрати всіх на раду, лісові мешканці вже знали з якої нагоди. 

На головній галявині зібралися всі від великого до малого. Всі гілки дерев, що росли навколо галявини, були обліплені птахами. Де інде тільки видно зелений листочок. Посеред галявини стояв Герт. По ліву сторону від нього стояв Іван. По праву – Руна. Біля руни стояв гном Марк. В якого в руці була сопілка. За допомогою її він скликав на нараду.

Лісовик промовив до лісових мешканців:

- Ви вже напевно знаєте, чого ми тут зібралися на нараду. Ви вже знаєте яка сталася біда. Наш ліс оточений Чорними Відьмами. Зараз вони не нападають, але прийде ніч і нападу нам не минути. Як ви знаєте ми зробили захисну лінію з сторони Чорного лісу. Але як виявилося цього недостатньо. Треба було робити захист з усіх сторін. Це була моя необачність. Я не подумав, що небезпеку треба чатувати з усіх сторін. Але, що зроблено, то зроблено. Нажаль в нас нема часу на зведення оборонної лінії з усіх боків. Правда в нас є наш захисник Іван, з Мечем Справедливості. Та чи зможе він самотужки побороти відьом? Звісно, що ні. Тому я й скликав нараду, щоб вирішити, як ми будемо боротися. Так нам необхідно боротися. В нас нема іншого виходу. Ми маємо захистити ліс.

Всі мешканці мовчали, бо не знали, що й казати та запропонувати.

Тепер Іван зрозумів чому він не бачив оборонної лінії. Вона була не з усіх сторін.

Поки лісовик говорив на галявину прилетів ворон. Він хотів було повідомити важливу інформації. Але наперед вийшла мавка. Вона промовила:

- В мене є про пропозиція. А давайте розділимося на дві групи й будемо захищати ліс з обох боків.

- Слушна думка – погодився з нею Герт.

Він хотів ще щось сказати, але його перебив ворон.

- Я вибачаюся, що перебиваю. Але я облетів понад лісом. І в мене є що вам повідомити. Тому я прошу слова.

- Говори. Говори – сказав лісовик.

- Під час свого літання, я роздивився, що відьми зосередилися нерівномірно. Основні їхні сили розташовані з протилежного боку від Чорного лісу. Хоча з боку Чорного лісу не менші сили. Тому моя пропозиція полягає в тому, щоб коли ділитиметеся на групи, то одна з груп має бути більшою.

- Зрозуміло. Тобто ділимося на дві групи. Як організуємо управління обома.

Тут до розмови долучився інженер:

- А давайте однією групою командуватиму я. А іншою – лісовик. Оскільки я володію Мечем Справедливості. То на мою думку мені з моєю групою доцільніше захищати ту частину лісу де більше зосередилось відьом. Тим більше там не збудована лінія оборони. А Герту краще обороняти протилежну сторону лісу. Тим більше він краще знається на збудованій лінії оборони.

- Справді так і зробимо. – мовив лісовик – Тож ті хто бажає йти з Іваном розійдіться наліво. Ті хто зі мною – направо.

Мешканці почали розділятися. Руна пішла до Івана. Марк до лісовика. Тим часом інженер стояв задуманий. Два місяці тому назад, він навіть і уявити не міг, що потрапить в такий вир подій.  Та й ще надумав командувати групою. Але назад не вернеш сказав буду командувати – прийдеться командувати. Єдине на, що він надіявся то це на Меч і Амулет.