Розділ сьомий «Повернення трьох»

Розділ сьомий «Повернення трьох»

Була темрява. По вузькій стежинці йшли троє. Було видно, що їм важко йти від утоми. На їхньому обличчі була посмішка, бо вони вже поверталися додому з важкої подорожі. Нарешті все позаду. Хоча на них ще чекає бій. Але то в майбутньому. 

Іван озирнувся навкруги. «Дивно» - подумав він – «А чому це я не бачу ніяких приготувань до оборони. А може я через втому нічого не бачу. А напевно вони трішки не встигли. Дарма розберемося».

Коли вони підійшли все навкруги було тихо. Всі мешканці спали. Тільки сова не спала.

- О нарешті прийшли – крикнула вона.

- Тихо ти – вгамувала її русалка.

- Не буди мешканців – додав гном.

- Добре. Ідіть лісовик ще не спить. – вже шепотом відказала сова.

Руна тричі постукала у двері. Вони відчинилися. Всі троє спустилися до оселі лісовика. Той вже лежав в ліжку, але ще не заснув. І побачивши хто до нього прийшов, миттю встав з ліжка та підбіг до них і обняв кожного. 

Коли духмяний чай був розлитий по блюдцях і мандрівники трохи ковтнули запашного напою, лісовик промовив:

- Ну розповідайте. Що з вами траплялося. І звідки інформація про такий швидкий напад.

Руна розповіла все по порядку. І про зникнення Марка. І про напад вовків. І про здобуття меча. І про знахідку Марка. І про втрату Меча. І про битву з відьмами. І про їхню зустріч з вовком. Єдине чого вона не сказала, то це про кохання між нею і Іваном.

Лісовик зрозумів, що русалка щось недоговорює, але не став випитувати. Обдумавши з хвильку почуте, сказав:

- Я думаю, що вовк сказав правду. Але я надіюся ще є час як мінімум відпочити вам і приготуватися до бою. Тому вже час спати.

На тому і порішили. Марк пішов до себе додому. Руна до себе в річку. А Іван залишився в лісовика. Той постелив солому йому на підлозі.

Коли погасла чарівна лампа Іван згадав, що хотів спитати про приготування до оборони з відьмами. Але Герт вже спав. Інженер поклав голову на подушку і миттю заснув.

Тим часом русалка йшла до річки. Хоч навкруги і було темно, але вона знала дорогу, як свої п’ять пальців. Але не помітивши пеньку, який був на її шляху, спіткнулася і впала. Вона була настільки втомлена, що піднятися не було сил. Тому вона вирішила відпочити трохи, а далі знову продовжити йти до річки. Але Морфей знав свою справу. І вже трохи згодом Руна міцно заснула.