Розділ четвертий «Попередження»

Розділ четвертий «Попередження»

Величаві дуби затіняли шлях від сонця по якому йшли три героя. Їхні кроки були чіткі. Їхні рухи були точні. Попереду йшов інженер Іван підперезаний поясом на джинсах. На поясі висів чохол, а в чохлі був меч. Зверху тіло прикривала тільки майка. Й та була де не де подерта. Ноги були взуті в кросівки. На обличчі в нього була густа, але коротка борода. Волосся виросло аж до самої шиї. Іван вже не був схожий на міського жителя. Він вже й не був схожий на мандрівника. Ніхто б з його колег по молокозаводу не впізнав би його.

Слідом за Іваном йшла русалка Руна. На нозі вже навіть і шраму не лишилося. Зодягнута вона була в білу кофтинку з довгими рукавами. Хоча й білою вона вже давно не була. Від бруду вона стала темно сірою. Також на ній була вже не біла спідниця підперезана червоним поясом. 

Слідом за русалкою йшов гном Марк. З одягу в нього залишилося тільки якесь лахміття. Якісь обірвані коричневі штани, які тепер ледь прикривали коліна. А зверху тіло прикривала пошматована сорочка. Яка вже була більш схожа на порвану жилетку. Все це пошкодили відьми під час знущанням над гномом. Черевики взагалі просили каші. А коли він втратив капелюха, того Марк і сам не знав.

Одного прекрасного дня Іван мовив:

- Дивно. А чому під час нашої битви з відьмами мій Амулет не захищав мене від них. Та й вовки не боялися підходити.

- Думаю. Що відповідь проста. У відьом на шиях також висіли якісь чорні амулети. Мабуть вони їм допомагали, подолати захист Амулету Честі. І може, вовкам який захист знайшли – міркував у відповідь Марк.

Минув тиждень подорожі, як наші герої зустрілися з ватагою відьом.

Була спекотна пора і вони присіли відпочити. Як раз і з кущів вийшов вовк. Він став прямувати до них. 

Всі троє піднялися. Іван дістав меча і зайняв в оборонну позицію.

Вовк мовив до них:

- Не бійтеся я прийшов до вас не з лихими намірами. Підійдіть ближче я маю вам дещо сказати.

Іван, Марк і Руна наблизилися до вовка.

Він промовляв до них далі:

-  Мене звати Брут. Я хочу розповісти вам одну річ. Не перебивайте мене, а дослухайте до кінця, бо в мене обмаль часу. Я і мій брат служили відьмам від народження. Ми принесли багато їм користі. З року в рік я і він виконували різні відьомські завдання. Все чого б не забажали вони все робили. Але мова не про це. Понад один місяць тому назад Чорні Відьми відправили мого брата вбити одного чоловіка. Мій брат пішов виконувати завдання. Але вперше він не зміг виконати поставлену місію. Той чоловік поранив його і брат не міг його знищити. Тим чоловіком був ти.

З цими словами вовк глянув на Івана. Інженер пригадав той випадок, як понад місяць назад він з допомогою ножа, який взяв з собою, ранив вовка, захищаючи себе і русалку. 

- Але ні – продовжував вовк – я не прийшов мститися. Хоча в мене є бажання помститися але не тобі. Та що це я. Не про це йде мова. Після того як я притягнув мого брата до нашого лігва, я виявив, що рана в нього не смертельна. Дякуючи своєму дядькові я вмію розбиратися в ранах. Я мав надію, що мій брат одужає. Але сталося неочікуване. Відьми розлютилися на всіх вовків (і в тому числі на мого брата), яких посилали знищити вас. І за те, що вони не справилися з завданням просто знищили їх усіх. Щоб іншим вовкам була наука. До речі вони знайшли спосіб протистояти захисту амулету, який висить на шиї в чоловіка. Але протидії мечу вони не мають. Але не про це мова. Мова про те, що я хочу помститися за брата відьмам. Самотужки я не можу цього зробити. Але ви можете. Хоча ви не станете мститися за вовка, який до того ж нападав на вас. Я й не буду просити вас про це. То чого ж я прийшов до вас і базікаю. Виникне у вас таке логічне питання. Відповідь проста: я хочу передати вам дуже важливу інформацію. Я так мовити хочу попередити вас.

Ви, я думаю, знаєте, що час необхідний на повернення вам до лісу не менший ніж зо три тижні. Відьми також це прорахували. Раніше вони плавали робити напад на ліс рівно тоді коли мене 100 років. Це буде якраз через п’ять тижнів. Так мовити як і обіцяли. Тим більше краще підготуються, вирішили вони. Але вони подумали: сенс чекати стільки, якщо вже все готово і ліс на той час матиме захисника з ненависним мечем. Краще напасти тоді, коли чоловіка ще не буде і захопити ліс. Тим більше, що захист від штучного сонця знайдено. Зараз вони якраз готуються до нападу. І через два тижні вони нападуть. Тебе чоловіче з твоїм мечем якраз і не буде в потрібний час. Тож я раджу вам поквапитися. Якщо ви швидше йтимете, то встигнете. А якщо ви встигнете, то як я надіюсь, здолаєте відьом. Це і буде моєю помстою за брата. Ваша перемога моя помста.

Раптом десь вдалині почувся глухий свист. Вовк вскочив на ноги і побіг.

Інженер, гном і русалка вислухавши вовка мовчали, обмірковуючи почуте. Першим мовив Марк:

- А чи часом це не пастка.

- А біс його знає – мовив Іван.

- Чого ти згадав про чорта? – злякано сказала Руна дивлячись на Івана.

- Та так люди іноді говорять, коли ситуація не зрозуміла – пояснив він.

- Не говори так Іване. Не можна так говорити. Це може накликати біду – сказав  Марк.

- Добре – погодився інженер і додав – А що будемо робити?

- Я вважаю – сказала русалка – ми маємо йти швидше. Вовку нема сенсу так нас обманювати. Бо якщо ми швидше прийдемо до лісу, гірше не буде. Меч ми ж несемо для його захисту, то яка різниця чи ми принесемо його за три тижні, чи за два.

- Якщо так, – мовив чоловік - то ми маємо поквапитися і робити зупинки тільки на ніч і їжу. Тільки так ми зможемо прийти швидше.

І всі троє зібравши речі пішли швидким ттемпом.