Розділ четверий «Початок подорожі»

Розділ четверий «Початок подорожі»

Сонце вже з’явилося на горизонті. В лісі вже почало виднішати. Хоча із-за товстих стовбурів дерев проміння слабо пробивалося.

Уже Руна, Марк і Іван зібралися, щоб йти у далеку подорож здобувати Меч Справедливості з допомогою якого Іван зможе перемогти Чорних відьом.

На ганку свого будинку стояв лісовик Герт, який вийшов провести їх у дорогу. Він мовив:

- Бажаю вам, мої любі друзі, щастя. Бажаю, щоб дорога була легка і ви знайшли Меч Справедливості, який як я сподіваюся, захистить наш ліс. Бережіть себе. 

І з цими словами він їм поклонився. Вони вклонилися йому у відповідь. Лісовик спустився у дуб. А русалка, гном і чоловік рушили в подорож. Подорож за спасінням для лісу. Подорож пригод і небезпек. Подорож від якої залежить доля лісу. 

Проходячи повз галявину вони зустріли там багато лісових і річкових мешканців, які прийшли, щоб провести їх в далеку путь. Серед них були: лісові звірі і птахи, гноми, русалки і русаки(себто русалки чоловічої статі), перелесники, мавки та інші мешканці лісу і річки. Всі дивилися на подорожуючих, як на героїв. Вони плекали надію, що ті мають їх порятувати.

Тут мої дорогі читачі, поки наші вельмишановні герої минають галявину, я розповім про уклад життя у лісі.

По перше, варто зазначити, що всі мешканці лісу живуть дружньо і допомагають один одному. По друге, у лісі завше є порядок. Лад у лісі наводить лісовик. Лісовиком може стати кожен, хто був старанним учнем лісовика. Серед усіх найстаранніших учнів лісовика обирають на головній галявині всі мешканці лісу. Лісовик обирається навічно, аж до смерті. Кандидат у лісовики повинен гарно вміти порядкувати на закріпленій за ним, лісовиком території. Також повинен вправно володіти білою магією, щоб могти в разі потреби захистити ліс від непроханих гостей, чи то вирішити якусь надскладну проблему. Обов’язково треба вміти читати і писати лісовою мовою.

Ось таке мирне, впорядковане, і спокійне життя було в лісі. І ось це життя хотіли порушити Чорні Відьми.

Ось Іван, Марк і Руна, минувши лісову галявину, вийшли на стежину, яка повинна б вивести їх на дорогу, яка приведе їх до Гори Грому.

Поволі листяний ліс перейшов у хвойний. Уже й стала виднітися дорога, біля якої виднівся дороговказ. На ньому було написано «Гора Грому». Вони попростували цією дорогою. 

Пройшовши зо два кілометри Марк, Іван та Руна присіли відпочити. Сонце припікало й йти їм було жарко. Іван дістав з рюкзака пляшку мінеральної води і відкривши кришку, почав жадібно пити. Попивши він запропонував воду своїм попутникам. Але ті відмовилися. Не звикли вони до пиття води з пляшок. Русалка почала вслухатися. Вона почула плескіт води. Її вуха від народження були налаштовані на цей звук. Жила ж бо вона у воді.

- О тут мабуть неподалік є озеро. Я піду скупаюся – мовила Руна.

- І я з тобою – сказав Іван.

- Ви ідіть – мовив Марк – а я тут пошукаю щось їстівне. Але довго не баріться, бо через півгодини вирушаємо. І дивися Руно не втопи Івана.

- Добре – відповіли ті удвох, ніби змовилися. 

- Не втоплю – додала Руна. 

Купання пішло на користь Івану і Руні. Іван навіть навчився трішки пірнати. А головне їм не було так жарко.

Поївши ягід малини, які назбирав Марк, всі троє рушили далі.

Коли надворі стало темно мандрівники примостилися на невеликій галявині для спочинку.

Гном і русалка пішли збирати корінчики й листя, щоб зварити запашний лісовий суп. Іван тим часом пішов шукати хмиз, щоб розпалити багаття. 

Невдовзі русалка з гномом приготували страву. Інженерові сподобалося їсти при багатті. Йому пригадалися шкільні роки, коли вони з друзями ходили в літку в походи.

 В лісі ставало прохолодніше. Іван розповів декілька цікавих історій. Лісові друзі уважно його слухали. Закінчивши останню свою розповідь він глянув на своє плече. На його, поклавши свою голову, дрімала русалка.

- Гарна розповідь – сказала вона крізь дрімоту русалка.

Коли Іван засинав, йому здалося ніби щось десь хруснуло. Але сон таки скував його віки. 

Раптом його різко розбудила Руна. На дворі вже був ранок. Вона збентежено сказала:

- Щез гном Марк.

Вони у двох обшукали все навколо, але гнома ніде не було.

- Що будемо робити – спитала Івана Руна.

- Я не знаю. – відповів він – Треба повернутися і сповістити лісовика.

- Ні ми не можемо повертатися. Нам треба йти вперед. Добре, що я також приблизно знаю шлях до Гори Грому. Надіюся не заблукаємо. В нас не так багато часу. Але, що ж нам робити? О, я придумала ми відправимо послання Герту голубом.

- О це гарна ідея. Але де ми знайдемо голуба.

І тільки це мовив Іван, як Руна свиснула двічі. А її свист був незвичайний, не такий як зазвичай. Чимось він був схожий на пташиний спів. Раптом прилетів голуб. Руна щось шепнула йому на вухо і голуб полетів. Після від лету птаха вони рушили далі.