Чорні сади

ПРОЛОГ

Збірка пісень і віршів.
Усього кращого —
Й усього гіршого.

Тут чорні сади
І білі ночі.
Тут те, що коле
Правдою в очі.

Тут гірко,
Тут солодко.
Буде по-різному.
Тут стежки переплітаються —
А потім ведуть нарізно.

Тут згадаєш те, що хотів забути.
Зрозумієш те, чого не збагнути.
Тут зіткнешся із тим, від чого втікав.
Відпустиш те, що так довго тримав.

Заходь повільно у ці води —
Тут часом буває прохолодно.
Тримайся берега,
Далеко не запливай.
У чорні сади двері відчиняй.

***

Чорні сади

Ближче до зірок — далі від тебе.
Тисни на курок — звільнися від мене.
Кохання — це сон, та біль надто справжній.
Відколи все згоріло? Хто нам підкаже?

Там, де жила любов, тепер чорні сади.
Забудь же ті стежки — туди не ходи.
Там кохання загубилося, там мрії розбилися.
Засинай тепер один, обіймаючи ніч.
Кохання розбили, як скляну річ.

Ближче до зірок — далі від тебе.
Тисни на курок — звільнися від мене.
Ближче до зірок — далі від тебе.
Тисни на курок — звільнися від мене.
Кохання — це сон, та біль надто справжній.
Відколи все згоріло? Хто нам підкаже?

Там, де жила любов, тепер чорні сади.
Забудь же ті стежки — туди не ходи.
Чорними садами твоє серце блукає.
У темряві ночі промінь світла шукає.
Забувай все, що було. Тепер неважливо.
Кохання — це сон, змінити неможливо.
***

Мости

Нехай догорають мости,
Нехай дограють всі пісні.
Удвох під цим небом затісно.
Втікати не варто,
Шкодувати запізно.

Спали всі мости,
На крок відійди,
Мечі прибери,
За течією пливи.

Згадай навесні
Наші пісні.
Кохання співали,
До ранку не спали,
Кохання вдихали.

Нехай догорають мости,
Нехай дограють всі пісні.
Удвох під цим небом затісно.
Втікати не варто,
Шкодувати запізно.

Нехай догорають мости…

***

Ліс привидів

У лісі привидів правду шукали,
Темними стежками уночі блукали.
Квіти — отруйні, ягоди теж.
Будь обережніше.
За тінями стеж.

У лісі привидів наше кохання.
Там залишилося — там проростає.
Зійдуть сніги, крига розтане.
Рухнуть стіни, що між нами стали.
Тільки любов не повернути.
Вона напилася твоєї отрути.

Вмієш брехати?
Мені не звикати.
Серед обману продовжу блукати.
Квітів серпанки,
Холодні ранки.
Обман — на сніданок.
Легше не стане.

У лісі привидів наше кохання.
Там залишилося — там проростає.
Зійдуть сніги, крига розтане.
Рухнуть стіни, що між нами стали.
Тільки любов не повернути.
Вона напилася твоєї отрути.

***
Видихай

Видихай…

Від мене віддаляйся.
Повільно вбивай.
Зроби останню спробу.
А тоді видихай.
На шаховій дошці
Подалі ставай.
Роби перший хід.
Або — пропускай.

Відійди на два кроки.
Відпусти мої руки.
На серцях наших рани.
Згадай наші ранки.
Куди вони зникли?
Жити у холоді
Тепер ми так звикли.

Холодна кава.
Холодна постіль.
Холодна осінь.
Вже друга поспіль.
Колись було тепло.
Тепер — лише попіл.

Видихай…
Від мене віддаляйся.
Повільно вбивай.
Зроби останню спробу.
А тоді видихай.
На шаховій дошці
Подалі ставай.
Роби перший хід.
Або — пропускай.

Тримайся за спогад,
Не дай розчинитися.
Тримайся за руку.
Не дай віддалитися.

Холодна кава.
Холодна постіль.
Холодна осінь —
Вже друга поспіль.

Куди усе зникло?
Колись було літо…
Було тепло…
Тепер — лише попіл…

***
Забуду

Гострими шипами
У душу вростаєш.
Отруйними словами
Кохання вбиваєш.
Лезо під ребрами
Повільно виймаєш.
Себе убити дозволяю
Лише сьогодні…
А завтра не буде.
Лише цієї ночі.
А на ранок забуду.

Голос у тиші —
Мій орієнтир.
Дотягнися до межі,
Безумовно мені вір.
Між світами проведи.
Від кохання не тікай.
Його наслідки прийми.
Не цурайся бажань.

Освітли цю темну нічку.
Промінь світла подаруй.
Ти моя шкідлива звичка.
Надто швидко не руйнуй.

Дай коханню один дотик.
Подаруй мені свій погляд.
Ну а потім забирай
Все, що було.
Підпали цей клятий Рай…

Гострими шипами
У душу вростаєш.
Отруйними словами
Кохання вбиваєш.
Лезо під ребрами
Повільно виймаєш.
Себе убити дозволяю
Лише сьогодні…
А завтра не буде.
Лише цієї ночі.
А на ранок забуду.

***
Крик

Тишу розриває твій крик.
Серце розбиває твій плач.
Світ довкола тебе зник.
Цієї ночі мене пробач.
Вбити не зможеш?
Лишитись не змушу.
Відкрий свою душу.
Ти не байдужа.

В капкани любові
Трапили з тобою.
Стежки криві
Повели за собою.
Сади без кохання,
Ніч без бажання.
Холод під шкіру
Знищує віру.

Між нами зради.
Немає правди.
Продовжуй вдавати,
Що хочеш спати.
Аби відкладати розмову на завтра.

Тишу розриває твій крик.
Серце розбиває твій плач.
Світ довкола тебе зник.
Цієї ночі мене пробач.
Пробачити зможеш?
Лишитись не змушу.
Відкрий свою душу.
Ти не байдужа.

Чужі поселилися серед своїх.
Зрада вмостилася в нашій оселі,
Там, де любили — від долу до стелі.
Там, де злітали удвох до зірок.
Кохання і зрада тепер наш порок.