Розділ XIV. Повернення боргу

Штаб-квартира Едварда була локанічно обставлена. Вона світилась логікою. Тут панувала тиша, точна з відлунням небезпеки для ворогів. Тут не було місця емоціям. Тут відкривали папки і люди падали, бо цифри не вміють брехати так красиво, як обличчя. Едвард поставив на стіл дві чашки кави — одну для себе, другу для Марса. На папці лежала проста наклейка: DREAM WORLD / ВНУТРІШНЄ.

— Борги люблять тишу. 

Сказав Едвард і відкрив файл. Марс сів навпроти. В плечах ще віддавав біль, але очі відображали повернення до себе — після втрати. Такий погляд не лікують часом. Його сутність вже загартована.

— Почнемо брате.

Сказав Марс впевнено з нотами холоду в голосі. Едвард клацнув мишкою. На екрані розгорнулась схема, яку не можна приховати, підкупити чи сховати. 

— Вільям будує імперію на трьох речах, дивись уважно.

Сказав Едвард рівно. 

— Репутація. Гроші. Контроль. Ми заберемо в нього контроль і решта посиплеться сама.

Марс подивився на ланцюги платежів.

— Це… фонд?

— Псевдофонд. Благодійність, через яку він переганяє гроші, відмивати їх і купувати лояльність. Ось тут — підрядник на рекламу. Ось тут — консалтинг. А ось тут…  

Едвард збільшив один блок, так щоб було чітко видно.

— Виплати за послуги, які не зовсім те, що написано в документах.

Марс нахилився ближче.

— Маузер?

Спитав Марс, хоча відповідь вже знав напевно. Едвард кивнув.

— Не напряму. Він занадто розумний, але ланцюг веде до людини, яка веде до людини, яка веде до нього. І цього достатньо. Бо суду — потрібні докази. А світу потрібна історія, яка стане сенсацією.

Марс повільно стис чашку.

— Яку історію ми дамо?

Едвард усміхнувся ледь-ледь.

— Правильну, брате. Не “він поганий”. А: “він керує компанією, що фінансує незаконні операції, шантаж, підстави й купує мовчання”. І ми дамо це туди, де він не зможе заткнути рота: офіційним структурам тим, хто любить скандали з доказами.

Марс підняв погляд.

— А Емілія?

Едвард відповів одразу, без пауз:

— Вона не в кадрі. Вона — не наживка. Єдине, що їй треба зараз, це вижити психікою, поки ми відрізаємо йому руки.

Марс кивнув.

— Добре.

Едвард відкрив ще один документ — короткий список дат і подій.

— Завтра Вільям спробує зайти до неї з турботою після того, що сталося в пентхаусі. Він буде нервовий. А нервовий Вільям робить одну помилку: дає команду в неправильному напряму.

Марс видихнув.

— Ми ловимо команду.

— Саме так. Я хочу, щоб Вінстон зробив зайвий рух. Один дзвінок. Один переказ. Один наказ. І тоді в нас буде не “підозра”, а нитка. Смикнувши за яку ми розплетемо цю зав'язь.

Марс дивився на екран і відчував дивну річ: злість відступала. Її місце займала ясність.

— Повернення боргу. 

Прошепотів він. Едвард кивнув.

— За троянди. За пелюстки. За труну. За її сльози. За брудну спробу вкрасти щастя.

І додав тихо, вже не як агент, а як брат:

— За те, що ти не був поруч, коли їй було найгірше.

Марс закрив очі на секунду.

— Я повернуся. І поверну все на місце.

Едвард поставив поруч із папкою ще одну — тоншу. На ній було написано маркером одне слово: ЕМІЛІЯ

— Після боргу, за який він має заплатити, ми повертаємо світло в ваше життя.

Марс відкрив папку. І всередині, серед сухих паперів, лежала одна фотографія: Емілія з коротким волоссям, холодним поглядом і тим самим — я вистояла.  Марс торкнувся краю фото пальцями, ніби боявся зламати її навіть на папері.

— Вона стала сильнішою, Ед. Цей біль її сильно змінив.

Едвард відповів просто:

— Вона стала небезпечнішою. Для них. І це добре.

Марс підвів очі.

— Який перший хід?

Едвард посміхнувся, але без радості.

— Ми відправляємо рахунок. І змушуємо Вільяма самому поставити підпис під власним вироком.

Емілія сиділа на кухні допиваючи каву. Едвард увійшов тихо, непомітно, як тінь.

— Доброго вечора, Емілія! Не пізно для кави?

Емілія трохи злякано відповіла.

— Едвард, ти як тінь, привіт.

— Що там з пелюстками? Спрацювало?

Едвард посміхнувся.

— Ідея була геніальна. Якщо чесно, то ти здивувала мене. Не чікав від такої ніжної жінки, такий хід.

Емілія розсміялась.

— То в минулому Едварде. Моя ніжність похована на цвинтарі, поруч з надписом Марс Мур.