Чому я живу?

3 червня, 10:36

Ой… Тепло. Я відчуваю тепло. Хто я? Де я? Тут так темно й страшно… Я спробував закричати, але замість крику вирвався лише тихенький писк, який розчинився в темряві…

Невже я такий маленький?..

3 червня, 12:01

До мене хтось доторкнувся. Ой, воно мокре й холодне! Я чую дихання.

Ай-йой-йой! Лоскотно! Мене хтось вилизує!

Мама?..

3 червня, 20:46

Мені спокійно. Я в безпеці. Поруч моя люба мама.

Я більше не чую інших писків, схожих на той, який сам видав сьогодні. Може, мої братики й сестрички сплять?

9 червня, 05:10

Мама часто мене вилизує. А ще я постійно їм і сплю. Кажуть, я росту.

Я так і не почув своїх братиків та сестричок…

Невже я сам?

13 червня, 12:10

Мамо! Я розплющив оченята! Я бачу тебе!

Ще погано, усе розпливається, але я тебе бачу!

Ти в мене така гарна. Я люблю тебе, мамо.

13 червня, 12:20

Матусю… Я побачив своїх братиків і сестричок. Їх четверо…

Але вони не рухаються. І від них якось дивно пахне…

Матусю, а коли вони прокинуться? Чому не ворушаться, коли я пищу?

Може, вони просто міцно сплять?

13 червня, 15:30

Мама перенесла мене подалі від братиків і сестричок.

Що з ними? Чому ми їх залишили?

А тепер пішла й мама. Я чув, як у неї бурчало в животику. Мабуть, вона пішла шукати їжу.

Смачного тобі, матусю. Тільки повертайся швидше…

13 червня, 20:31

Матусі досі немає.

Я притулився до теплого місця, де вона зазвичай лежить, і заснув.

На добраніч, мамо…

14 червня, 15:00

Мама не повернулася.

Я прокидаюся й пищу, бо дуже хочу їсти. Мені холодно…

Матусю, де ти? Я чекаю…

15 червня, 10:04

Я відчув знайомий запах!

Мама!

Я повзу туди, звідки він долинає. Ще не вмію добре ходити, лапки мене майже не слухаються, але я повзу.

Матусю, я йду до тебе!

15 червня, 12:38

Я знайшов маму…

Вона лежить біля дороги й ніяк не хоче мені відповідати.

Я труся об неї мордочкою. Пищу. Намагаюся залізти під її лапу, як раніше.

Але мама не рухається.

Матусю, я люблю тебе…

Будь ласка, прокинься.

15 червня, 12:58

Я чую голоси. Наді мною схилилися якісь велетні.

Один із них обережно підняв мене. Я пищу й шукаю маму, але її немає поруч.

Мамо, мені страшно…

15 червня, 14:02

Вони забрали мене звідси.

Я не знаю, куди мене несуть. Не відчуваю маминого запаху.

Матусю, де ти?

15 червня, 16:00

Я почув, як велетні розмовляли.

Вони сказали, що маму збила машина. Її поховали на пустирі.

Я не знаю, що таке машина. Не знаю, що означає поховали.

Але я знаю, що мама не повернеться.

Вона залишила мене самого…

20 червня, 10:34

Мамо, я в новому домі.

Мене годують із маленької пляшечки. Людська рука обережно тримає мене, загортає в теплу тканину.

Тут пахне молоком і чимось незнайомим.

Мені тепло. Я більше не голодний.

А ще в мене з’явилося ім’я!

Тепер я — Кузя.

20 червня, 22:35

Матусю, мені тебе так не вистачає…

Я засинаю, притиснувшись до м’якої тканини, і мені здається, що це ти.

Я знаю, ти наглядаєш за мною звідти… З такого красивого, зоряного неба…

1 липня, 11:15

Сьогодні мене винесли надвір ненадовго.

Я відчув нові запахи. Почув пташок, шелест листя й людські голоси.

Бабуся Маня — так її називають сусідські діти — тримала мене на колінах. Вона обережно гладила мене по спинці, а я заснув у неї на руках.