Розділ I. Глава 10

Старша школа. Це круто, але водночас і тужливо. З класом у мене завжди були теплі спогади: екскурсії, прогулянки, уроки… Я сумуватиму за цим часом, коли ми могли дозволити собі бути дітьми. Сумуватиму за жартами, вчителями, святами, своєю партою… За всіма. Окрім Джаспера.

 Коли ми перейшли до випускного класу, я вперше відчула себе по-справжньому дорослою. Залишився рік до того, як ми закінчимо школу, вступимо до університетів, хоч трохи відчуємо на собі доросле життя. Наш учитель теж була налаштована рішуче. Міс Ландграаб хотіла, щоб останній рік ми провели весело, але гідно, на нас чекали іспити та випускний.

 Як одній із відповідальних, мені доручили чимало завдань: підготувати промову, зібрати фото для випускного альбому, простежити, щоб усе було ідеально. Кармен, на щастя, була готова допомогти мені, тому в перший тиждень навчання ми сіли в їдальні, прописуючи план дій. До речі, мені пощастило, адже з нею у нас усі уроки були спільними.

- Так, ну точно потрібно зібрати від кожного якісь вітання, побажання молодшим класам, - сказала я, записуючи ідеї до блокноту. - Ще потрібно пошукати усі фото з екскурсій. Особливо кумедні.

 Я посміхнулась. Ніщо і ніхто не зможе зіпсувати мій настрій.

- Керрі ...

 Ігноруючи подругу, я запропонувала нові  ідеї, поки та не заткнула мене, сунувши мені в рот шматок яблука.

- Керрі, тобі треба помиритися з Джасом.

 Від слів подруги я мало не поперхнулася, в мить насупившись.

- Що? Нізащо! - одразу ж відповіла я, наче мене облили холодною водою. – Ні, я проти цього. І тому в нашому списку цього пункту не буде.

 Темноволоса закотила очі, відпивши чаю і промовивши:

- Міс Ландграаб покладається на тебе. А що якщо зі злості Джаспер щось зіпсує? Або Ендрю. Ти ж не хочеш нікого підвести?

 Дивлячись на подругу, я зітхнула. У чомусь вона мала рацію. Але… Миритися з Джаспером? Та мені легше руку на відсіч дати!

- Я не хочу, інакше він думатиме, що всі ті капості і гидоти зійшли йому з рук, Кармі. Ти ж знаєш його…

 Вигляд у мене точно змінився. Тепер я була розгубленою, напевно, тому дівчина взяла мене за плечі.

- Тоді просто візьми перемир'я. Так і скажи: конфлікт не вичерпано, але нам обом потрібно нормально закінчити випускний клас.

 Ця ідея мене засмучувала менше, ніж повне примирення на користь Джаспера. Тому, знехотя, але я все-таки внесла Джаспера до свого блокнота. Замислившись, я одразу ж намалювала біля його імені маленького чоловічка. Ріжки, хвостик... Демон. Думаю, схожий. Принаймні, таким його бачила я.