Розділ I. Глава 1

 У всіх у дитинстві був друг чи подруга, що був ближчим за інших. У всіх у дитинстві була перша симпатія.

 Моєю став він. Джаспер Еванс. Темноволосий хлопчик з карими, як шоколад, очима.

 Я ніколи не забуду день, коли ми познайомилися по-справжньому.

 ***

  Мені було 7 років, коли я йшла до другого класу початкової школи. Перший навчальний рік, який тільки вчив нас усіх самостійності та новим знанням, лежав за плечима.

  У класі ми всі вже встигли перезнайомитись, хтось дружив невеликими компаніями, хтось лагодив добре з усіма. Я не пам'ятаю, щоб не дружила з кимось, але у спілкуванні я віддавала перевагу дівчаткам, що й не дивно.

  Хлопчики здавались мені надто дурними та веселими, таку думку я склала про Ендрю, який сидів зі мною за однією партою усі 5 уроків на день. Він мав темно-каштанове волосся, лоб прикривав чубчик, який я вважала не дуже доглянутим. Обличчя Ендрю завжди мало блідий колір, через що добре було видно його ластовиння та зелені очі.

  Він був справжнім шибеником і, поки я разом з іншими намагалася вникнути у навчальний процес, Ендрю всіляко намагався привернути до себе увагу. Мені не подобалося те, що він смикав мене за русяве волосся, те, як він вічно балакав. Я була старанною ученицею і на уроці мені хотілося вчитися, а не займатися дурницями.

 Якоїсь миті вчителька стала помічати, що Ендрю занадто заважає мені і, Слава Богу, втрутилася:

- Керолайн, Ендрю нестерпний, думаю, що ти не проти пересісти. Можеш зайняти вільне місце біля… Джаспера! Ти ж не проти, Джасе?

 Я подивилася на хлопчика, що сидів неподалік, думаючи про те, чи правильне це рішення. Почувши слова вчительки, Джаспер розгубився. Той миттєво подивився на мене. Напевно, його не тішила новина, що з ним сидітиме дівчисько, але терпіти Ендрю я більше не могла.

 Взявши свої речі, я пройшла класом і, коли Джаспер прибрав свій рюкзак зі вільного стільця, зайняла своє нове місце. Рум'янець миттєво припав до щок, я відчувала збентеження і незручність. Ми з Джаспером мало спілкувалися, я майже нічого про нього не знала. Той був на голову вищий за мене, та й взагалі всіх у класі, тому здавався старшим.

- Ти… Я можу тебе звати Керрі?  - Пошепки запитав він і я трохи повернула голову.

 Джаспер, що до мого великого переселення народів сидів спокійно, розкинувшись за столом, раптом випростався, сів рівно і навіть узяв ручку.

 Поки вчителька щось писала біля дошки, я кивнула, тихо відповівши:

- Так ...

 Керрі. Так мене називали батьки та родичі. А тепер і він буде…

- Прикольне ім'я, - раптово посміхнувся той і до нас обернулося кілька учнів, адже сказав хлопчик це досить голосно.

 Усвідомивши свою помилку, він додав тихіше:

- Я – Джаспер. Джас. Ем… приємно познайомитись?

 Темноволосий жартівливо простяг мені свою велику долоню, через що я тільки сильніше почервоніла, але посміхнулася у відповідь. Стало легше. 

- Мені теж, - відповіла я тихо і знизала його руку, після чого повернулася до уроку.

 На губах була дурна усмішка, краєм ока я помітила, що і мій новий друг її не стримав.

 ***

 Ми були дітьми, але я пам'ятаю наше знайомство й досі.  З того часу моє шкільне життя набуло більше барв... Джаспер змінив моє життя, з'явившись у ньому.