=26=

Якщо захочу нові стосунки, то ніщо і ніхто мене не зупинить. Особливо Арсанов. Він наче сказився. Йому ж наплювати. І на наших малюків. І на мене саму. І якщо його зраду або нову дружину ще можна якось пояснити. Почуття минули, загубилася колишня гострота. Захотілося новизни... 

То як же можна відмовитися від рідних дітей? Ще й настільки цинічно?

Але Давид не заспокоївся. Він хоче більше. Я взагалі не повинна жити нормально в його розумінні. Так виходить? Інакше звідки така заборона?

- Просто враховуйте, що дітей ви можете втратити в будь-який момент. І на цьому ваші проблеми не закінчаться, а тільки почнуться.

Слова Бориса змусили мене замерзнути на місці.

Що?..

Це вже не було просто натяком або туманною погрозою. Він прямо пояснював, що мої діти можуть опинитися в небезпеці.

- Пан Арсанов може вирішити, що якщо ви захоплені новими стосунками, то для дітей варто підібрати більш уважну й турботливу матір. Але повторюся, подібне буде лише початком низки труднощів.

- Давид хоче відібрати моїх дітей?

- Я цього не говорив.

- А що тоді...

У мене дар мови пропав від заяв Бориса.

- Я вас просто попередив, - підсумував він. - Будь-який ваш необережний крок може сильно вплинути на ваше життя. Удачі вам, Іро. Будьте розсудливі.

Борис вийшов із кабінету, а я так і не могла поворухнутися.

Серце обірвалося.

Ні, я не хотіла нових стосунків. Сама нічого такого не планувала. Але справа ж була не в моїх планах. А в тому, на що здатен Арсанов. Колишній чоловік всерйоз розглядав варіант того, щоб відібрати моїх дітей.

Кілька днів слова Бориса не виходили з моєї голови. З одного боку реальної загрози того, що Арсанов забере моїх дітей, я не бачила. Усе ж таки жодних стосунків починати не збиралася. Але з іншого боку - що може спасти на думку такому тирану? Вчинки Давида важко передбачити. Він здатен на будь-яку підлість.

Жити в очікуванні, що прийде йому на думку далі? Побоюватися будь-якого невірного кроку?

Це сьогодні він не хоче, щоб я заводила з кимось роман. А що буде завтра? Раптом йому не сподобається моє навчання? Робота? Список можна продовжувати до нескінченності. Краще б Арсанов повністю дбав про свою нову сім'ю. Геть забув про нас. Однак не схоже, ніби найближчим часом він заспокоїться і відстане. Інакше б не надсилав до мене Бориса.

Хоча якщо поміркувати, начальник охорони міг діяти і з власної ініціативи. Але розбиратися в цьому мені зараз зовсім не хотілося.

Треба зрозуміти, як себе убезпечити.

- Що сталося, Іро? - запитав Молотов, коли ми зустрілися. - Ти вже не перший день сама не своя. Навіть не думай розповідати, ніби нічого не відбувається.

- Климе, - нервово посміхнулася. - Але все справді нормально. Не розумію, чому ти ставиш мені такі запитання.

- Справді - не розумієш?

- Ні. З моїм навчанням усе гаразд. Підробіток теж виходить без проблем. А малюки радують і...

- Твій колишній чоловік знову з'явився?

Клим безпомилково влучив у найболючішу точку.

- Давид давно не викликає в мене жодних емоцій, - відповіла рівно.

- Зате явно діє тобі на нерви.

- Чому ти...

- Це ж був він? - різко запитав Клим і уважно подивився на мене.

- Про що ти зараз?

- Кілька днів тому. Біля торгового центру. Коли ми з тобою зустрілися.

Я мовчала, не знаходячись із відповіддю.

- Відразу запримітив там мужика, який щосили на тебе витріщався, Іро. Пожирав очима. А мене він би мріяв придушити, - продовжив Молотов. - Я не знав, який вигляд має Арсанов. Потім перевірив і зрозумів, що не помилився. Того дня саме він спостерігав за нами.

- Не хочу це обговорювати...

- Хочеш повернутися до нього?

- Ні, звісно, - заперечно хитнула головою. - У мене думок таких не виникало. Це в страшному сні наснитися не може.

- Тоді в чому проблема?

Не уявляла, як йому пояснити.

По-перше, мені зовсім не хотілося, щоб у Молотова виникли проблеми, якщо він спробує якось діяти проти Давида. А він спробує. Якщо дізнається правду. Ось у цьому я вже жодної секунди не сумнівалася.

По-друге, взагалі не було впевненості, що варто бути настільки відвертою з ким-небудь. Навіть із таким надійним чоловіком як Молотов. Адже якщо поміркувати, то раніше я Давиду повністю довіряла. І чим усе закінчилося?

- Відповідай мені, Іро, - твердо вимовив Молотов. - Я ж бачу, тобі щось не дає спокою. Цей виродок знову з'явився на твоєму шляху.

- Ми не зустрічалися, - пробурмотіла я. - Тобто після того зіткнення ми ніяк не перетиналися. Та й тоді навіть парою слів не обмовилися. Не розумію, навіщо ти ставиш ці запитання.

- Ти мені небайдужа, - сказав він. - Хочу тебе захистити. Повір, потрібні методи знайдуться. Гроші Арсанова мене не зупинять, якщо він ризикне завдати шкоди тій жінці, яка мені дорога.

- У Давида багато зв'язків, - зронила глухо. - Гроші не лякають, але ось його влада, його плани на майбутнє...

- Що в нього за плани? Виродок втратив тебе. І дітей теж втратив. То чого він знову навколо тебе кола намотує?

Напевно, занадто багато емоцій відбилося на моєму обличчі, тому що Клим поспішив додати:

- Вибач, Іро, не хотів тебе налякати своїм напором.

Він м'яко обійняв мене за плечі. Відсторонитися сил не знайшлося.

Просто я занадто втомилася за цей час. Навчання. Робота. Ще й домагання Арсанова. Відчувала себе виснаженою від постійної напруги.

- Ти не лякаєш, - тихо промовила я. - Вибач, але в мене зовсім немає бажання обговорювати колишнього чоловіка. Давай закриємо цю тему.

- Закриємо, - погодився Клим, але не відступив. - Тільки скажи, що тебе так сильно лякає?

"Нічого" - було б правильною відповіддю, але я не могла кривити душею і брехати Молотову. У всякому разі, не тоді, коли мене на частини роздирало від похмурих роздумів про ймовірне майбутнє, де Арсанов може легко зруйнувати моє життя. Достатньо єдиного удару, і мене буде знищено. А він знає, куди бити.