Сметанчук розбудив телефонний дзвінок. Вона прокинулася. На дворі почало темніти. Дівчина взяла до рук смартфон. Телефонував знайомий номер. Марія відповіла:
- Алло.
У динаміку чувся знайомий голос. Він щось сказав дівчині. Та сказала у відповідь:
- Добре. Прийду.
Незабаром вона вийшла з квартири.
Марія прибула до парку. Вона сіла на лавку та стала чекати. Невдовзі, з’явилася знайома чоловіча постать. Чоловік наближався до Марійки. Наблизившись, мовив до неї:
- Привіт. Давно не бачилися.
Та піднялася з лавки і обійняла знайомого. При цьому промовила:
- Привіт Сергію. І я тебе давно не бачила. Я дуже по собі скучала. Як ти коханий?
- Я нормально. І я скучав. Чому не телефонувала?
- Та я загубила була свій смартфон в автобусі. А коли він знайшовся, то виявилося, що розряджений. А зарядку вдома забула. А коли повернулася додому, то думала передзвоню, але заснула.
Раптом їхню розмову перервав дзвінок Марійчиного смартфону. Вона глянула на телефон і здивувалася – телефонував її колишній Андрій. «Чого це надумався» - міркувала дівчина, але відповіла. З динаміка чувся п’яний голос Андрія. Той щось розповідав, кричачи. Сметанчук не стала розмовляти, а просто завершила дзвінок.
- Хто телефонував – запитав в неї Сергій.
- Та то так знайомий – сказала Марія.
- Ходімо погуляємо парком – запропонував Пилипенко.
- Ходімо – погодилася Сметанчук.
І вони пішли гуляти парком. Їм було, що розповісти один одному.
Якщо вам подобається цей роман, то поставте Вподобайку))) ДЯКУЮ!!!
#10861 в Любовні романи
#2653 в Короткий любовний роман
#2864 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.04.2020