Двадцять третій розділ.

Сергій сидів за комп’ютером. Він грав в комп’ютерну гру. На щастя на четвертому курсі аспірантурі в нього не було пар, а третій розділ дисертації знаходився на перевірці в наукового керівника. Тож в нього був тепер час трохи порозважатися. Коли гра надоїла, Пилипенко вирішив зателефонувати коханій Марійці і дізнатися, як в неї справи. Тому він діставши свій смартфон, набрав її номер.

Тим часом десь в Києві, хлопець в джинсовій куртці ввійшов до салону автобусу. В автобусі майже порожньо. Він ступив крок і його нога об щось зачепила. Парубок поглянув вниз. Біля його ноги був чийсь смартфон. Він звернувся до пасажирів:

- Шановні, чий телефон?

На нього всі озирнулися, але як виявилося телефон був не чий.

Хлопець ще раз перепитав, піднявши до рук смартфон. Але власника не знайшлося. Тоді він подумав: «Треба віднести в поліцію. Може знайдеться власник». І з цією думкою він поклав смартфон до кишені.

Хлопчина в джинсовій куртці вийшов з автобуса на зупинці. Він йшов до найближчого відділення поліції, щоб віднести туди знахідку. Та раптом знахідка задзвонила. Він дістав її з кишені. На екрані висвітлилося «Коханий». Парубок зрадів адже подумав, що можливо власника вийде знайти не йдучи до поліції. Тому й відповів:

- Алло.

Але з того боку було мовчання, яке за дві секунди перетворилося в короткі гудки. Дзвінок було перервано. «Блін.  Доведеться таки йти до поліції» - подумав хлопець і продовжив рух.

Сергій задумався: «Хто це там відповів замість Марії. І чому він роз’єднав з’єднання». Він набрав ще раз, але оператор повідомив:

- Абонент не доступний. Спробуйте набрати пізніше.

Пилипенко нічого не залишалося, як чекати на те, що кохана перетелефонує.