Двадцять перший розділ.

Сметанчук швидко знайшла столи для реєстрації учасників конференції. Зареєструвавшись, вона вирішила прогулятися по університету, щоб роздивитися його. В неї, ще був час до початку конференції. Університет Марії сподобався.

Перед початком пленарного засідання, Сметанчук зайшла до вказаної аудиторії. В ній вже було чимало учасників. Марія зайняла вільне місце і стала очікувати на початок засідання. Невдовзі воно почалося.

Спершу з вітальною промовою виступив Ректор університету. Він привітав усіх учасників та сказав декілька слів про мету конференції. Потім були ще виступаючі. Незабаром всі розійшлися по секціям для подальшої роботи.

Вже сидячи в аудиторії де відбувалася засідання секції з економіки, бухгалтерського обліку та аудиту, Марія вирішила перечитати свою доповідь. Але думки її були не тут. Вона згадувала свого коханого. Незважаючи, що вони не бачилися тільки кілька годин й розмовляли по телефону всього за декілька хвилин до початку конференції, Сметанчук скучила за ним. Вона розмірковувала: «Як він там? Що робить? Напевно то і то».

Та раптом її від думок перервала голова підсекції, яка оголосила про її виступ. «Блін, навіть і не встигла перечитати доповідь». Але нещастя Марія доповіла доповідь гарно. Після доповіді відповіла на всі запитання.

Невдовзі була оголошена перерва на кава-брейк. Під час кава-брейку до Сметанчук підійшов один з учасників. Він мовив:

- Привіт.

- Привіт.

- Я слухав твій виступ. Гарно виступала. Мені сподобалося.

- Дякую.

- Будьмо знайомі. Артем.

З цими словами він простягнув руку. Сметанчук посміхнулася і простягнула руку у відповідь:

- Марія.

- Ти з Чернігова?

- Так. А ти?

- Я з Києва. В цьому університеті навчаюся.

- Зрозуміло.

- Ти бувала в Києві?

- Так декілька разів.

- А я в Чернігові ще не був. Але планую з’їздити. Кажуть там у вас там багато цікавих місць.

- Ну є декілька.

- Цікаво б було подивитися.

Марія нічого не відповіла. Новий знайомий продовжив:

- Слухай таке питаннячко. А якщо я приїду до Чернігова, можна тобі зателефоную. Ну щоб ти підказала якщо що. Можеш залишити свій номер.

Сметанчук відповіла:

- Вибач але ні.

- Ну нічого. Мушу йти. – відповів Артем і відійшов від Марії розмовляти з кимось.

Конференція, невдовзі продовжилася. В кінці організатори подякували учасникам за участь та побажали гарного дня.

Вийшовши з університету Сметанчук вирішила з’їздити, як і планувала на Хрещатик. Тому і пішла до потрібної зупинки.