Дванадцятий розділ.

Одного літнього дня Марія порпалася в своїй шафі. Вона шукала підходящий одяг, щоб з’їздити на шашлики. Її запросив Сергій. Але серед усіх її речей не було, як вона вважала підходящої, щоб виїхати на природу. То одне було мале, то інше вже було не модне. А Сметанчук бажала бути і практичною, і виглядати стильною. Тож зі словами: - Блін ну тут реально нічого одягти, вона вирішила пройтися по магазинах, щоб купити підходящу одіж. Взявши картку, Марія вийшла з квартири.

На дворі дув прохолодний східний вітерець. Він гнав потроху зі сходу темно-сірі хмари. Дівчина глянула на їх, але вирішила не повертатися по парасольку, оскільки згідно прогнозу до мав бути тільки під вечір.

В першу чергу Марія подалася до магазину, що був на проспекті Перемоги. Там вона зазвичай знаходила те, що бажала.

В магазині було не багатолюдно. Сметанчук ходила поміж рядів. Вона роздивлялася одяг, що висів на вішалках. Їй сподобалися легкі спортивні штани сірого кольору з двома білими полосами по бокам. Марія покликала, продавця-консультанта. Та підійшла і повідомила:

-   Нажаль вашого розміру не має. Я можу запропонувати інші моделі.

З цим словами продавець почала діставати інші штани.

- Я думаю вам вони підійдуть. Йдіть приміряйте.

Марія погодилася і пішла до примірочної. Але жодна з моделей запропонована консультантом, їй не подобалася. Тому подякувавши, Сметанчук вийшла з магазину.

Хмари вже були майже над головою. Марія вирішувала, куди краще піти на ринок чи в ТРЦ. ТРЦ їй здався кращим варіантом, ніж ринок. Тому вона вирушила туди.

В торгово-розважальному центрі також було не дуже багатолюдно. Сметанчук обходила бутик за бутиком і таки знайшла бажане – чорний спортивний костюм з білими полосами. Покупка її повністю задовольнила. Однак, в неї виникла проблема. Потрібно було взуття, яке підходило б до костюма. На превелике щастя необхідний товар було швидко знайдено. В одному з бутиків вона знайшла стильні спортивні сандалі, які гармонійно поєднувалися з костюмом. Марія Сметанчук була стомлена, спітніла але щаслива.

Тож будучи задоволеною покупками, Марія вийшла на вулицю. Все небо було затягнуте. Вітер був аж занадто прохолодний.  Гримнув грім. Погода обіцяла швидке погіршення. Сметанчук розуміючи, що може зараз піти дощ, швиденько пішла до зупинки. Тим більше вона була одягнута легенько – в футболку та шорти. Не встигла вона підійти до зупинки, як пішов.

Марія заховалася під дашок. Дощ перейшов у зливу, яка через сильний вітер забивала під навіс. «І довіряй після чого прогнозам» - думала дівчина. Потрібного автобуса не було довго, тож Сметанчук добряче змерзла та промокла до нитки.

Коли вона повернулася додому, то спершу нагріла чаю, щоб зігрітися. А потім Марія ще раз поміряла обновки. Задоволено посміхнувшись, вона подумала: «Завтра буду на висоті.» Після чого вона змінила одяг на домашній та пішла дивитися телевізор.

Якщо вам сподабався цей роман, то нелінюйтеся ставте "ПОДОБАЄТЬСЯ".

Дякую зараніш!!!