Проспект Миру простягається через увесь Чернігів, розділяючи його на Новозаводський та Деснянський райони. Йдучи в центрі міста по цьому проспекту, можна знайти багато кафе та ресторанів. Саме до одного з цих кафе і підходила Марія. На неї вже чекав Сергій.
В руках він тримав букет з п’яти червоних троянд. Побачивши дівчину, яка до нього наближалася, посміхнувся. Вона посміхнулася у відповідь.
- Привіт – мовила Марія Сергію.
- Привіт – відповів той і додав – Ти гарно виглядаєш. Сукня тобі пасує.
- Дякую.
- Доречи, це тобі – сказав він і подарував квіти.
- Дякую – відповіла вона.
Вони ввійшли до кафе і сіли за столик.
Дівчина в бірюзовій сукні мовила до хлопця в синій футболці:
- Тепло сьогодні. Погода вже майже літня.
- Так. Згоден.
І вони почали вести розмову про те про се. Пилипенко розповів трохи про себе, Сметанчук про себе. Невдовзі, їм принесли їх замовлення.
В кафе була приємна атмосфера. З телевізора, що висів на стіні, награвала цікава музика.
Минав час і невдовзі, двоє вийшли з кафе. Обоє були усміхнені і випромінювали щастя. На вулиці вже світили ліхтарі. Сергій мовив до Марії:
- Тебе провести до дому.
- Ні заперечила вона. Ще не пізно. Я й сама доїду.
Марія, інколи, в моменти переповнення радістю хотіла побути сама. До того ж вона хотіла якнайшвидше добратися до додому, оскільки її туфлі їй таки натерли, незважаючи на пластир.
- Давай тоді хоч до зупинки – запропонував Сергій.
- Добре – погодилася вона.
Він провів її до зупинки. Коли під’їхала потрібна маршрутка, дівчина мовила хлопцеві:
- Бувай. До зустрічі.
- До зустрічі – відповів він їй у слід.
Після того, як маршрутка зникла з поля зору, Пилипенко пішов до себе додому.
Якщо вам сподабався цей роман, то нелінюйтеся ставте "ПОДОБАЄТЬСЯ".
Дякую зараніш!!!
#10867 в Любовні романи
#2657 в Короткий любовний роман
#2866 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.04.2020