Розділ 8

Таки Рокса... Здогади Ани підтвердилися у доволі неочікуваний для неї спосіб, хоч вона до останнього сподівалася, що все це просто якесь співпадіння. Колишня подруга міцно обійняла чоловіка й притиснулася губами до його вуст - сумнівів не залишалося. Дивитися на це було все ще неприємно й боляче, немов тебе зраджують знову й знову, хоч жоден м'яз на обличчі Ани й не видавав цього. Відчуття себе третьою зайвою при такому прояві почуттів нікуди не поділися, а спогади тієї проклятої ночі у спальні почали навалюватися надто яскравими барвами. Хотілося зникнути звідси якнайшвидше...

- Ана! - помітило дівчину, яка хотіла непомітно вислизнути з кабінету, щоб не заважати цій сімейній ідилії, маленьке чудо й одразу поспішило обійняти вчорашню знайому під повний ненависті погляд Рокси.

- Ано! - з холодною ввічливістю кивнула давній подрузі й вічній суперниці Рокса, забираючи доньку від зайвої чужинки. - Яка несподіванка зустріти тебе тут, у кабінеті мого чоловіка...

- Привіт! - кивнула у відповідь їй Ана.
- Адріане Владиславовичу, - кинула колишньому погляд на прощання й поспішила зачинити двері з минулим за ними.

- Стій! - зупинила суперницю Рокса, роблячи крок назустріч. - Так швидко тікаєш? Я ж тільки прийшла...

- Не хочеться заважати вашим сімейним розмовам, - вичавила з себе ввічливу усмішку Ана, роблячи акцент на сімейних розмовах.

- Та що ти, ми ж тільки раді, чи не так коханий? - глузливо відповіла Рокса, демонстративно пригортаючись до незворушного Адріана.

- Це без мене, - всміхнулася Ана, твердим кроком покинувши той проклятий кабінет  під самовдоволену посмішку Рокси та похмурий погляд Адріана.

Навіщо він покликав її до себе? Хотів продемонструвати те, що він бос? Для чого йому це? Не може пережити, що вона вже не нещасна Ана, яка не зводить з нього погляду Хатіко й заглядає в рот при кожному слові, готова на все заради однієї його посмішки? Бррр... Так колись було, але ті часи давно у минулому, в  минулому житті. Вона реінкарнувалася, вилікувалася від цієї хвороби під назвою "Роциш". Було нелегко, проте реабілітація пройшло успішно й піддаватися спокусливому рецидиву, на який, можливо він і розраховував, Ана не мала анійнайменшого бажання.

Ще та Рокса. Спеціально ж приперлася на роботу до чоловіка, як тільки пронюхала про неї тут. Навіть виглядає доволі нічого, явно киаще, ніж на тій вечірці у ресторані, проте до неї їй було далеко й Ана з задоволенням це усвідомлювала. Хотіла викликати ревнощі? Заставити заздрити, що вийшла за її колишнього? - Та на здоров'я. Нічого у неї не вийде, не отримає Рокса ні краплі тих емоцій, на які розраховує від неї. Нехай сама розбирається зі своїм чоловіком, а її в це вплутувати аж ніяк не варто.

Досить з неї цього всього. Проект зробить за місяць-два і все. Залишатися тут надовше Ана не мала анійнайменшого бажання. Дві розмови з колишнім за неповний робочий день було явно забагато для її нехай і перевіреної роками витримки: хотілося на ручки, назовні вилазила маленька Ана, яку Ана аж ніяк не хотіла демонструвати світу. Музика. Хороший плейлист майже на повну потужність і робота над проектом відволікали він нав'язливих думок про той кабінет за масивними дверима й усім тим, що у ньому зараз відбувалося...

А там вирувала справжня буря. Щоправда, маленьку Ану прийшлося відправити до Олени у фойє, щоб не тривожити її дитячу вразливість.

- Якого біса, Рокс?! - гаркнув Адріан, спопеляючи дружину поглядом, коли вони залишилися удвох.

- Не розумію, про що ти, - солодко проспівала Рокса, ставлячи руки йому на плечі.

Адріан одразу скинув їх, стиснувши зап'ястя.

- Не смій грати зі мною у свої брудні ігри. Я вже прийняв рішення, - крижаним тоном прошипів чоловік крізь стиснуті зуби, проте на Роксу це, схоже, не подіяло.

- Розумію, ти злишся, і ти маєш всі підстави для цього, - з максимальною щирістю, на яку тільки була спроможна, заявила Рокса. - Тобі потрібно розслабитися, - продовжила, переходячи у грайливо-звабливу тональність. - Я знаю, як ти любиш... Ми це не раз робили в твоєму старому офісі, пам'ятаєш? - мелодійно продовжувала дівчина, всідаючись на стіл, поcуваючи з стоси, мабуть, важливих документів.

- Так, досить! - рикнув Адріан, стягуючи дружину зі столу. Нічого, окрім огиди та болю, така її поведінка не викликала. - Повертайся додому, не хочу тебе тут більше бачити! Мені пора працювати.

- Коханий, не гарячкуй, - не здавалася Рокса, послаблюючи комір його сорочки.

- Досить! - вже грубше забрав їх руки Адріан, підштовхуючи до дверей. - Повертайся додому!

- Як скажеш, коханий! - запевнила Рокса, ковзнувши на прощання губами по його шиї до сорочки, залишаючи за собою слід яскраво червоної помади, своєрідного жіночого тавра...

Що це в біса було? Адріан нервово ходив по закритому кабінету - він сам зачинив двері на ключ на більшого спокою, намагаючись заспокоїти нерви, які за останні кілька днів розхиталися на славу. Спочатку Ана.. Якого милого вона попхалася з цим ловеласом на ланч?! Перший день на роботі, а Руслан вже пробує закадрити її наповну, хоча він ще вчора це почав... Адріан відчув черговий неконтрольований приплив злості: він сьогодні спеціально зайшов до кабінету Ани перед обідом, сподіваючись запросити її в якесь кафе й спокійно поговорити - йому було дуже цікаво дізнатися більше про нову Ану. Як вона жила ці роки, чим дихала, хто вона взагалі...  Він не міг раціонально пояснити, навіщо йому вся ця інформація, проте ця цікавість просто з'їдала його зсередини.

А тут... Приперся цей його маркетолог великий і за талію повів її кудись. Хотілось поламати йому пальці за таку нахабність, проте, схоже, Ана відверто цим насолоджувалася, залишаючи його просто безсилим. Він бачив як вони мило виходили з офісу - спеціально такий вид з кабінету вибирав. Він не міг на це спокійно дивитися й залишатися осторонь у повній бездіяльності, тому й покликав її до себе, сподівався просто поговорити... Проте, схоже, вона це зовсім розівчилася робити: повна зухвалості та якоїсь колючої обережності. Воно й не дивно, зважаючи на те, що трапилося тоді, але тим не менш, неприємний осад і злість нікуди не дівалася, а радше навпаки розпалювалася. Він хотів затримати її, таки заставити поговорити з ним без усіх цих масок, якими, він був впевнений, вона незмінно користувалася при зустрічі з ним, але не встиг...