Розділ 2

Хтось сильніше стиснув Ану крізь сон, заставляючи її остаточно прокинутися. Вона лежала в м’яких теплих обіймах колишнього: на одній з рук вона мило розмістила свою голову, а інша міцно обіймала її за талію, не дозволяючи втекти безслідно. Все ж, Ана спробувала палець за пальцем прибрати руку Дані й вислизнути з пом'ятого бурхливою ніччю ліжка. Не без зусиль, проте їй таки це вдалося: хлопець з радістю притиснув до себе подушку, яку вона вміло підсунула йому замість себе.

Обговорювати події вчорашнього вечора з самого ранку Ані аж ніяк не хотілося. Ніч, безсумніву, була просто чарівною - такого пристрасного марафону в дівчини ніколи не було: вони кохалися майже до світанку, насолоджуючись кожною секундою близькості, надолужуючи втрачений час. Втомлені таким способом ставлення крапки в давніх, проте чомусь незабутих до кінця стосунках, вони міцно заснули на спотілих простирадлах, які навязливо прилипали до їхніх гарячих тіл.

Це було прекрасним гучним зворушливим акордом того, що вони так і не завершили вісім років тому, але на цьому все. Ана нашвидкуруч одяглася - вчорашнє плаття було явно не в найкращому стані, востаннє ніжно провела пальцями по справді колючій щоці Дані, залишила прощальну записку з одним словом: "Дякую!" і поспішила покинути номер, поки її основний мешканець ще літав у приємних снах.

Сни у Дані справді були просто казковими: а якими б вони мали бути, якщо твої найсміливіші фантазії раптом втілюються в життя? Цього разу реальність перевищила очікування - небачене явище. Він завжди уявляв собі їхній секс з Аною як щось дуже скромне, ніжне та до біса чуттєве, яке зачіпає усі сердечні струни - абсолютне злиття двох тіл та душ - якось так вона назвала це в один з тих рідкісних моментів, коли вони розмовляли на такі відверті теми. 

Те ж, що було вчора... Це було дико, пристрасно й до біса захоплююче, немов вони роками сиділи на сексуальній дієті і та нарешті закінчилася. Та... Ана справді змінилася: те, що вона вчора виробляла просто зводило його з розуму, остаточно розвіюючи її такий недоречний образ вічної скромниці. Щоправда, уявляти, як вона набралася такого досвіду було відверто неприємно. Допускати, що її торкався хтось, окрім нього, було нестерпно й викликало якусь дику заздрість, яка була чомусь надто схожа на бурхливі ревнощі...

Ця ніч мала б остаточно розставити всі крапки в їхніх стосунках та чи вдалося їй це? Чи не підняла вона натомість глибоко поховані почуття, вивернувши їх назовні, та оголивши до максимуму? На ці питання Даня хотів би й сам знати відповідь, зрозумівши, що залишився наодинці у ліжку, яке повністю просякло п’янким запахом колишньої та палкими спогадами, безсумніву, найкращої ночі в його житті...

Повернувшись нарешті до свого тимчасового дому: на тиждень гостювання у Львові Ана таки не пристала на пропозицію батьків пожити у них й зняла окреме житло, дівчина почувалася відверто втомленою. Приємна втома у всьому тілу в перемішку з недостатньою кількістю сну потребували чималої порції кофеїну.  Кава вирішила проблему сонливістю, а от з бажанням повернутися назад у вчорашнє ліжко, на жаль, ні. Схоже, довга відсутність чоловіка в житті та канікули від роботи давалися взнаки: гормони остаточно вдарили в голову.

Ана відкрила повідомлення на смартфоні, борячись зі спокусою написати вчорашньому партнеру. Зусиллям волі вона закрила телеграм - записки мало б бути достатньо, а розбурхувати старе аж ніяк не варто. Мабуть, варто повертатися в столицю й братися за роботу, задля якої вона, власне, й приїхала сюди. Принаймні, саме це Ані наполегливо рекомендувала її раціональна частина, інша ж - заохочувала залишитися у рідному місті й знову зустрітися з Данею... Проте, залазити у безвихідне минуле Ана не збиралася і як би спокусливо це не виглядало в її голові, вона таки почала складати речі в дорогу.

Вже по обіді вона планувала виїхати до Києва, боячись і водночас бажаючи, отримати хоча б одне повідомлення від Дані. Проте, той вперто мовчав: мабуть, переосмислював всі події минулої ночі або просто вирішив за краще не виходити далі на зв'язок. Ана натиснула педаль газу й рушила на об'їзну. На узбіччі з'явилася табличка з перекресленим написом Львів й одразу роздався настирливий звук дзвінка - Даня. Як же вчасно! Намагаючись зберігати холоднокровність, Ана зупинила машину й максимально спокійним тоном прийняла виклик:

- Алло?

- Ан? Привіт, це я! - почувся мелодійний голос колишнього. - Я хотів би подякувати тобі за вчорашній вечір, - трохи невпевнено продовжив він, - це було справді незабутньо, дякую!

- Та перестань! - відмахнулася Ана. - Незручно якось... Я ж тільки за була, - ледь зашарілася дівчина, мимоволі пригадавши наскільки не проти такого закінчення вечірки вона була...

- Я радий, що все так сталося, - признався Даня з нотками якоїсь незрозумілої ностальгії. - Думаю, продовжувати не варто, - не надто впевнено припустив він.

- Гадаю так, - видихнула Ана з полегшенням в перемішку з незрозумілим сумом. Схоже, якась частинка її очікувала чогось зовсім іншого від колишнього: якогось натяку на продовження, побачення чи ще чогось в такому роді. Признаватися собі, що люди змінюються і що двічі в одну річку не ввійдеш - таки складно, проте так буде краще, для неї, для Дані.

- Добре, що ти також такої думки, - за мить озвався хлопець й одразу відключився. "Так буде правильно" - настановлював його здоровий глузд, приглушуючи руйнівні бажання підсвідомості спробувати все знову...

Вчорашня вечірка для Рокси виявилася аж ніяк не такою приємною, як для Ани чи Дані. Вона думала розважитися як слід зі старими знайомими, які колись так активно обдаровували її знаками уваги, пофліртувати з ними, а потім галантно дати задню - мовляв заміжня: вона ніяк не втомлювалася грати у цю гру, натанцюватися до тремтіння у ногах, наслухатися скарг на несправедливість життя від неуспішних ідіотів і зайвий раз продемонструвати як класно вона живе, принаймні на камеру. Проте, запланований легкий приємний вечір виявився повним провалом: на вечірці з'явилася давня суперниця, яку Рокса, була впевнена, розтоптала назавжди. І то як з'явилася...