Розділ 1

Ана востаннє подивилася в дзеркало - цілком задовільний вигляд, щоб зустрітися з демонами минулого. Хіба ще трохи блиску губам додати, а то матовою помадою вже нікого не здивуєш. Легкі тіні, об'ємні ледь закручені вії, акуратна укладка - красуня. Ана була явно задоволена собою, а її легке червоне плаття з перехресними бретелями, які додавали акценту грудям з вшитим пушапом та відкривали частину спини, тільки додавали їй впевненості разом з елегантними шпилястими босоніжками. Ненависть до червоного залишилася в далекому минулому: вона подивилася під іншим кутом зору на цей колір, вчасно зрозумівши, що він просто ідеально підходить до її темнокаштанового волосся, відтінок якого вона вміло підредагувала.

Може, трохи надто святково як для вечірки випускників на честь чергового ювілею школи, але чому б ні? Так виглядає нова Ана й ховатися в юрбі непоказною дівчинкою вона явно не збирається більше. Наховалася, розібралася зі всім, позбулася своїх комплексів - нехай на це й пішло чимало часу й зусиль. Регулярна психотерапія й кардинальна зміна середовища зробили свою справу - вона нарешті стала тією, ким завжди хотіла бути, просто через незрозумілий страх ховала цю Ану далеко в собі. Прийшлося попрацювати зі своїми страхами та переконати нарешті затихнути свою надто балакучу совість, але результат змін дівчину більш ніж влаштовував.

Тим не менше певний острах майбутньої вечірки залишався: все-таки за усі ці роки Ана так і не зустрічалася з Роксою, Данею чи Адріаном... Звісно, вона подумки не раз уявляла собі цю зустріч у різних відтінках та сценаріях, проте реальність - зовсім інше. Хотілось би обійтися без випадкових нервових зривів та істерик, які б добряче зіпсували її новий образ.

Впевненість! - нагадала собі Ана, виходячи зі своєї автівки.

Цей біленький лексус, який вона придбала собі на ці півроку, поки буде в Україні, був її особистою гордістю. Сам факт, що вона могла легко дозволити собі таку покупку приємно грів душу. На щастя, часи, коли вона надавала перевагу доланню відстаней пішки, щоб не витрачати зайвих грошей, залишилися далеко позаду. Від хорошого, навіть за мірками американського суспільства, заробітку, Ана не стала необдумано витрачати його на всілякі примхи, а радше здійснювала давні мрії. Вона багато подорожувала, набираючись натхнення, подарувала кілька хороших пакетних турів своїм батькам - давно їм пора відпочити від щоденної суєти, профінансувала ремонт маминої мрії - від нового житла вони навідріз відмовились. Власне авто такого класу було її мрією: в Штатах вона одразу здобула права, насолоджуючись наповну свободою пересування по швидкісних хайвеях спочатку на старенькому шевроле поступово пересідаючи на новеньке ауді. По приїзду в Україну їй ж одразу приглянувся цей лексус, хоч і не першого вжитку, проте в ідеальному стані - якраз те, що потрібно на півроку: і так потім продати прийдеться, не тягнути ж його за собою.

З ресторану долинала неголосна музика: схоже, свято якраз починалося. Ана набрала в груди повітря й потягнула двері на себе. Зал був майже заповнений - як це не дивно, більшість прийшли вчасно. Ана швидким поглядом оглянула столи й віднайшла потрібний.

- Привіт всім! - дзвінко привіталася, перекрикуючи музику.

- Ого! Ана це ти? - здивувався Стас, поспішаючи обійняти давню подругу.

- А хто ж іще? - задоволено всміхнулася дівчина: ефект видався саме таким, як вона очікувала.

- Виглядаєш просто супер! - не втримався від компліменту Стас, який поглядами підтвердили чи не всі особи чоловічої статі за столом. - Сідай, - галантно відсунув стілець хлопець, якого Ана одразу нагородила вдячною усмішкою.

Що ж непоганий початок! - задоволено відзначила про себе Ана. Хтось свердлив її цікавим поглядом - це був Даня, який за іронією сидів мало не навпроти неї. Вона злегка кивнула йому, привітавшись, і легко усміхнулася, одразу повернувшись до Стаса, який виявляв неабияку цікавість до її персони. Він одразу почав засипати її запитаннями, проте, зауваживши обручку на його правій руці Ана одразу почала відповідати більш сухо: жодних стосунків з одруженими чоловіками, навіть на одну ніч - це було одне з її небагатьох залізних правил, яких вона невпинно дотримувалася.

Ана поглядом шукала Роксу, проте та, схоже, вирішила проігнорувати запрошення на цю вечірку - мабуть, недостатня підстава для її уваги та зайвої поїздки до рідного міста. Що ж, шкода. Цікаво було б таки подивитися їй в очі не тим нещасним поглядом, яким вона попрощалася з кращою подругою, а впевненим у собі й переможним. Від думок Ану відволікла загальна розмова за столом - починалося обговорення життєвих шляхів та успіхів кожного. Все було доволі банально й передбачувано: колишні однокласники почали вихвалятися своїми не вельми цікавими для дівчини проектами у сфері високих технологій, порівнюючи своїх керівників, різницю у зарплатах у кількох десятках баксів та приправляли все це купою незрозумілого програмістського сленгу - нудьга нудьгою. Кодів та алгоритмів Ана зі школи не любила, не розуміючи як її творчу особистість закинуло у це середовище поціновувачів точних наук.

- Ан, а ти чим займаєшся? Бізнес-аналіз? - дійшла черга й до дівчини.

- Та ні, - з усмішкою заперечила Ана. - Я пишу сценарії для Нетфліксу.

- Воу! Ти серйозно?! - почулося зі сторін. - Як ти туди потрапила?

Ана знизала плечима:

- Закінчила Нью-йоркську академію кінематографу, надсилала свої пропозиції у різні компанії і ось Netflix вирішив мене взяти, - заявила з легкістю дівчина, так немовби це якась цілком буденна справа, задоволено відзначаючи захопливо-заздрісні погляди любителів покодити. Хто ж не любить позалипати у якійсь видуманій реальності, а знати когось, хто долучається до її створення - взагалі потаємне бажання майже кожного.

- Дуже круто! Чесно кажучи, аж ніяк не очікував такого від тебе, - приєднався до коментарів Стас, майже прошепотівши це дівчині, коли загальна розмова повернула в інше русло.

- А що ти очікував? - не втрималася від цікавості Ана.