Розділ 40

Кожна казка, родом з дитинства, закінчувалася на "жили вони довго і щасливо", упускаючи той важливий момент, що тоді все тільки починається... 
В мріях Ани з початком життя разом все ставало просто ідеальним: сонні затишні ранки, повні обнімашок та пінтерестних сніданків прямісінько в ліжко, палкі недоспані ночі, романтичні вечори за переглядом улюблених фільмів, бульбашкова піниста ванна на двох, готування вишуканих страв разом, яке плавно переростає у щось набагато цікавіше... Насправді, реальність доволі разюче відрізнялася від такої рожевої гармонії, залишаючи її на рівні солодких юнацьких мрій. Ні, вона не була поганою, просто суттєво іншою...

Сніданків у ліжко так і не було - Адріан зривався на роботу, проводячи нескінченні презентації та зустрічі. Спочатку Ана наполегливо рвалася допомогати йому з підготовкою до них, намагаючись розібратися у його завданнях, але швидко покинула це невдячне заняття - хлопець довіряв лише власним відчуттям. Потім, вона неодноразово просилася потрапити хоча б на один його виступ, але у питаннях роботи Адріан був незворушним, залізно не бажаючи змішувати бізнес і особисте життя. Тож Ані не залишалося нічого, окрім змиритися з цим і не втручатися в його справи.

Робота Адріана забирала майже весь його час: навіть по приходу додому він засиджувався в кабінеті, щось переробляючи чи доробляючи, тож вечори Ана проводила здебільшого на самоті, заглибившись у читання якихось романтичних історій. Спочатку це неабияк дратувало її, змушуючи постійно шукати компанію в особі Адріана, але, помітивши як це йому недовподоби, поступово змирилася, перенесши спільні вечори на вихідні. Проте, це також не завжди працювало - почалися надважливі зустрічі, обов'язкові для відвідування літні корпоративи партнерів і клієнтів та ще сотні інших справ. Тож Ана все частіше залишалася сама на вихідних, чекаючи відповідей з компаній, в які вона подавалася, щоб хоч якось розбавити літо, яке все більше виявлялося зовсім не таким, як очікувалося і найгіршим було те, що вона геть не розуміла чому так відбувалося...

Вільний час, якого ставало все більше, Ана намагалася максимально проводити з користю: вона записалася на кілька онлайн-курсів з маркетингу, які старанно слухала по сніданку, готувалася до майбутніх співбесід, що займало набагато більше часу, ніж вона розраховувала, та згадала давнє захоплення французькою, зайнявшись нарешті її вивченням. Поміж цим дівчина справді старалася створити коханому комфортний домашній затишок, що було ще тим викликом для неї, зважаючи на історію з Данею. Колишній хлопець у плані домашніх справ під кінець їхніх стосунків сприймав дівчину як домогосподарку, до обов'язків якої беззаперечно входило готування, прибирання та прання, які вона конкретно зненавиділа тоді. Тепер ж Ана кожного дня намагалася боротися з тими негативним спогадами та підтвердженими стереотипами, переконуючи себе, що тут вона робить це виключно з власної ініціативи, бо хоче зробити Адріану приємно.

Кожного вечора, вона старалася радувати коханого чимось смачненьким, вишукуючи якісь цікаві рецепти, потім проклинаючи їх за надмірну складність, викидаючи чергову недоготовану страву, яка вже була провальною. Терпіння Ани поступово вичерпувалося, нагадуючи їй, чому вона ніколи не проводила вільний час біля плити, проте дівчина трималася зі всіх сил, вважаючи це певною мірою своїм обов'язком - стереотипів виховання вона так і не позбулася до кінця. Адріан, тільки заохочував дівчину, хвалячи її навіть за не дуже їстівні старання, що додавало їй сил та впевненості в тому, що вона робить, адже коханий по-справжньому цінував це, на відміну від колишнього...

Ані справді бракувало Адріана й це все більше засмучувало її. Його робота надто часто відбирала її коханого в неї. Заняття в університеті нарешті успішно закінчилися, тож основні їхні зустрічі перенеслися до пентхаузу, де вони жили разом, хоч часу разом проводили все менше, немов між ними звідкись взялася якась незрима стіна, яка заважала цьому. Ана списувала все на надмірну зайнятість коханого, що було дуже легким та задовільним поясненням для неї. Здавалося, що коли дівчина жила в гуртожитку, вони бачилися суттєво частіше - Адріан тоді організовував вмілі побачення, а зараз вони взагалі не часто з'являлися десь на людях: часу в хлопця вистачало лише на бізнес-івенти чи корпоративи, які він вперто відвідував сам, натякаючи на важливість ділової сторони цих зустрічей, мовляв вона надто відволікатиме його від цього. Дівчина цього аж ніяк не розуміла, проте вважала за краще не сперечатися, пам'ятаючи який Адріан в сварках.

Перший раз вони посварилися саме через це. Ана випадково почула, як хлопець про щось активно сперечався з мамою. З уривків розмови вона зрозуміла, що Валентина Іванівна наполегливо переконувала сина, щоб той обов'язково взяв когось з собою на корпоратив Globus Enterprises - основний івент всього літнього сезону, але той вперто відмовлявся.

- Харе допитувати, мам! Буду сам! Немає нікого в мене, мамо! - крикнув тоді Адріан,  жбурляючи телефон на диван.

Він навіть не одразу помітив дівчину, яка стояла в дверях, готова ось-ось розплакалатися:

- Чому ти так кажеш, Адріан? А як же я? - схлипуючи спитала Ана.

- А ти що тут робиш? Підслуховуєш?! - гаркнув Адріан, забираючи руки від свого обличчя.

- Я ж твоя дівчина, - замість того, щоб просто не зачіпати його й дати йому час прийти до себе, Ана вирішила все вияснити до кінця - впертість невчасно взяла своє. - Чому ти не хочеш мене брати з собою нікуди? Я ж і так вже знайома з твоїми батьками... Ти мене стидаєшся..?

- Ана! - рикнув Адріан. - Так треба, розумієш?! А тепер йди звідси...

Того розлюченого погляду, в якому зачаївся звір, - Адріан не встиг сховати своїх внутрішніх демонів - Ана ніколи не забуде. Вона так і не зрозуміла, чим ця, здавалося б, буденна розмова з матір'ю так вивела з себе хлопця...

Ввечері Адріан приніс їй величезний букет тендітних троянд кольору карамельного світанку, щиро вибачаючись за свою неадекватну поведінку.