Розділ 37

Чийсь гарячий подих над самим вухом, який відлунював якимось незрозумілим шепотом, повільно висмикував Ану з країни снів. До реальності дівчина повернулася зі щасливою усмішкою, згадуючи вчорашній незабутній вечір, який беззаперечно перевершив навіть найсміливіші її очікування... Ніякого болю, задніх думок чи жалю за вчора вона не відчувала - Адріан був дуже ніжним і водночас пристрасним, забираючи усі сумніви, які згадалися їй тоді у машині, підносячи на вершину задоволення...

- Доброго ранку, кохана, - тепло прошепотів хлопець, припадаючи міцним цілунком до ще трохи сонних вуст Ани. - Як себе почуває моя киця? -  турботливо поцікавився, пильно заглядаючи в її карі очі медового відтінку, затьмарені справжнім щастям. 

- Просто чудово, - солодко потягнулася Ана, розправляючи затерплі після міцного сну кінцівки. Легкий дискомфорт, немов після ретельного тренування в спортзалі, таки давав про себе знати, розливаючись терпко-солодкою хвилею. - А ти? - посміхнулася з бісиками в очах. До чого ж приємно прокидатися в обіймах Адріана, який начебто спеціально ігнорував одяг, запускаючи механізм не надто пристойних фантазій юної панянки. Хоча, чим вона краща? Ана мимоволі зашарілася, усвідомивши, що так і не встигла натягнути на себе легку піжаму, просто вирубившись від букету нестримних емоцій прямісінько на естетичних рельєфах свого хлопця.

- Непогано, - хитро примружився хлопець, явно маючи щось на думці.

- Непогано? - таким же жартівливим тоном перепитала Ана з надто широкою щасливою посмішкою, якої вона ніяк не могла позбутися - емоції, які просто розпирали її зсередини, брали верх.

- Ну, знаю один спосіб покращити самопочуття, - хмикнув Адріан, переводячи свій пильний погляд на Ану. 

В ньому читалося неприховане палке бажання, яке одразу знайшло відгомін у пристрасній частині біохімії дівчини, яка вирішила для різноманіття трішки пограти з коханим. Ну не постійно ж їй одразу кидатися йому на шию, нехай вона і згорає від нетерпіння його гарячих п'янких дотиків, при згадці яких її тіло починає вкриватися мурашками. Нехай він побігає за нею, звабить її до втрати контролю над собою, поки вона вдаватиме з себе незацікавлену снігову королеву... Чомусь їй захотілося відчути себе хоч на мить слабкою тендітною жінкою поруч з заведеним до неможливості коханим чоловіком, який все бере у свої руки, ніжно зваблюючи її та повністю відключаючи її неслухняну  голову...

- Ти це про смачний сніданок чи активну зарядку вранці? - Ана вдала повне нерозуміння натяків хлопця, дещо спускаючи покривало й грайливо прикриваючись довгим розбурханим волоссям - такий собі сексі #aftersexlook.

- Два в одному, - схоже, Адріан був цілком не проти пограти, щоправда, у якусь свою гру, в якій Ана зазвичай була тією, хто згорав від нетерплячки, а Адріан тим, хто поводиться так, ніби не помічає цього...

- Ну тоді ти приготуй сніданок, а я займуся вранішньою медитаційною йогою, - насмішкувато хмикнула Ана, закидаючи ногу на ногу, немов готуючись вставати - цей раунд вона не збиралася програвати коханому, сама дивуючись звідки в неї стільки завзяття й впевненості в собі. Схоже, секс справді здатен докорінно змінювати відчуття себе - так привабливо й вільно Ана себе ніколи не відчувала.

- Біжу, - одним рухом Адріан притиснув її до пружного матрасу, з задоволенням вдивляючись у прекрасне від передчуття наступних його дій обличчя дівчини, яка вже остаточно належала йому. 

Він став її першим і віддавати нікому не збирався - власницький інстинкт патріархальної частини людства брав своє. Йому хотілося досконало вивчити її тіло, її несподівані реакції, відтінки її відчуттів... Ана була дуже цікавим екземпляром у цьому плані, приправленим щирістю своїх почуттів, якими він так живився останнім часом, зализуючи свої вічні рани, які так і не переставали кровити, незважаючи на всі його просто дотошні старання та ретельне дотримання бездоганно продуманої терапії. 

Грати в кохання вимагало чималих зусиль волі та залізного контролю своїх почуттів, але, судячи з щасливої посмішки, яка не покидала обличчя його дівчини, йому це доволі таки непогано вдавалося. Не все було грою, радше доповненою бажаним для неї реальністю і це не було аж настільки важко: з почуттями істинного кохання він був надто добре знайомий, а Ана була справді хорошою подругою - з нею було про що поговорити та майже ніколи не було нудно. Вона легко піддавалася його впливу, як та глина, з якої досвідчений майстер міг створювати справжні шедеври. Професіоналом у зміні дівчат Адріан не був, проте своїм позитивним впливом на її зовнішній вигляд він по-справжньому пишався: з нарешті влучно підібраними луками, доглянутим волоссям та свіжим манікюром Ана почала нарешті відкривати світові свою приховану красу й ставала доволі впевненою в собі дівчиною. Особливо, цьому сприяв перший секс, після якого, схоже, її оцінка власної привабливості взагалі злетіла до небес, перетворивши її на холоднокровну звабницю представників чоловічої статі.

- Якою ти там йогою хотіла зайнятися? - глузливо перепитав Адріан, включаючись в процес й закидаючи руки теперішньої коханої над головою. Схоже, киця вирішила пограти у слабке кошеня, яке прагне бути звабленим й наполегливо переконаним. Що ж... Він їй це легко влаштує, вона ще благатиме його передумати, тремтячи від нетерпіння відчути його - у стриманості з ним змагатися собі дорожче, з його то досвідом більше п’яти років...
 

Специфічна індійська йога, в якій Адріан розкривався по-особливому, в чому йому безсумніву допомагала тривала спортивна підготовка, виявилася  прекрасним способом остаточно прокинутися.Такого припливу енергії та якоїсь особливої ясності думок Адріан, якому ранки давалися особливо тяжко, ніколи не відчував зранку, навіть коли висипався більше десяти годин, що було при його зайнятості неабиякою розкішшю. Це стало для нього приємною несподіванкою, додавши ще один плюсик в невидимий рахунок дівчини, яка зрозуміла, що їй точно пора зайнятися нормальною фізичною підготовкою - ще одного раунду вона просто б не витримала...

- Тепер можна і поснідати, - задоволено посміхнувся Адріан, одним рухом встаючи.

- Давай сніданок в ліжко, - запропонувала Ана, втомлено, але щасливо, відкидаючись на подушки. Усі її затерплі після їхньої парної йоги кінцівки повільно починали відходити, приємно пульсуючи. І вставати кудись ну аж ніяк не хотілося...

- Е ні, киць, в нас ще плани на нині, - Адріан легко підняв дівчину на руки, несучи у потрібному напрямку.

- І що за плани? - з награним невдоволенням поцікавилася Ана, опинившись за кухонним столом. - Я б просто з тобою вдома відпочила, - ніжно протягнула, з усмішкою спостерігаючи, як коханий чаклує над їхнім сніданком, який за часовими рамками радше був пізнім ланчем.

- Побачиш, - підморгнув Адріан, ставлячи тарілку з полуничною гранолою перед дівчиною, яка одразу активно накинулася на неї.

- Я бачу в тобі апетит прокинувся, - з усмішкою відзначив хлопець. - Це добре, сили тобі знадобляться.

- Адріан, мені вже досить наразі, - втомлено видихнула дівчина.

- А тобі одне в голові, - хихикнув хлопець. - Які же ми пошлі! А здавалася такою чемною слухняною дівчинкою... Аяяй!

- Адріан! - обірвала його дівчина, засоромившись. Так, вона зазвичай саме такою і була, принаймні на людях, проте всередині жила зовсім інша Ана - відверта, нестримна, сильна, зваблива... Це була її темна сторона, яка рідко проривалася назовні, але при Адріану оживала з новою силою, беручи в свої руки поведінку дівчини, просто вимикаючи її нав'язливе бажання все тримати під контролем. Нова Ана захоплювала дівчину - вона почувалася розкутою і повністю вільною, готовою на будь-які звершення, що не могло не тішити Ану: версія 2.0 їй подобалася все дужче.

- Йди вдягнися в щось зручне, поки я не передумав, - хитро вишкірився Адріан, підганяючи дівчину до гардеробної, де з кожним її візитом, осідало все більше її речей. Це, звісно, було трохи незвично й не дуже зручно для хлопця, який довгий час жив сам, однак поки Ана ретельно дотримувалася усіх його вказівок щодо складання одягу, це було цілком терпимо.

- Так підійде? - Ана повернулася  за кілька хвилин в коротеньких джинсових шортах, які звабно підкреслювали її пружню дупку, та топі лимонного відтінку, який залишав частину живота з непримітним пресом відкритим для глядачів.

- Краще візьми якусь легку сорочку на довгий рукав, а то геть згориш, - порекомендував Адріан, намагаючись турботою приховати своє негативне враження. Незважаючи на всі його старання вплинути на її гардероб, Ана все ще часто могла обрати лук, далеко від заповітного яблучка, як от зараз. Топ їй відверто не пасував, роблячи акцент на її надто блідому обличчі та доволі маскулінних плечах - ніякої звабливості, яку дівчина безсумніву вбачала у цьому прикиді, і близько не було...

- Так? - показалася Ана, переодягнувшись у картату сорочку, яка віддавала голубими тонами.

- Ти красуня! - запевнив Адріан, змирившись з другим луком, зрозумівши, що кращих варіантів сьогодні не буде, а цей доволі відповідний і навіть непогано личить їй.

- Дякую! - Ана зраділа, що коханому сподобалося й одразу поспішила його обійняти. - Так куди ми?

- Ходімо, нетерпляча моя, - потягнув Адріан дівчину на вулицю.