Розділ 28

Все ще не усвідомивши всього, що відбувається навколо, Ана поспішила в кімнату переодягнутися для романтичного вечора. Не довго думаючи, вона обрала те саме новорічне плаття, в якому вона збиралася демонструвати Дані, кого ж він втратив з власної дурості, а зараз одягає його на знав примирення - дуже вже символічно,еге ж?

- І куди це ти знову так виряджаєшся? - не могла пропустити нагоди допекти Ляля, яка вже ввімкнула звичний режим стерви. - Вже помирилася з колишнім? Що вчора ти ледь свідомість не втрачала від іншого, а сьогодні знову давай за старе? Які ж ми непостійні! - похитала головою, ніби відчитувати її зібралася.

- Давай не починай, - втомлено попросила Ана. - Ти ж можеш бути цілком адекватною людиною, навіщо ж вдягаєш таку противну маску?

- Мала, не лізь у чужі справи, - грізно відповіла Ляля. - Не доросла ще. І до речі, сьогодні я ночую в свого - він походу таки дозрів до романтика, так що хата вільна, якщо надумаєш, - по-змовницьки підморгнула дівчині, яка вже встигла почервоніти.

- Може харе до мене з цими своїми вульгарними натяками лізти, а? - розізлися Ана. - Скільки можна пояснювати, що я не з таких.

- Не з таких вона, аякже, - пробурмотіла руда. - Ще день тому ти була не з тих, хто випиває, а вчора о як потусила. Тому, не зарікайся, може нині якраз твій щасливий день, а?

- Та ну тебе! - кинула Ана на прощання наглій сусідці, грюкнувши за собою дверима.

До кінотеатру вони добралися справді спокійно. Даня повністю дотримувався свого слова й навіть не намагався приставати - максимум галантно подавав руку при виході з маршрутки. Від цього Ані було якось не по собі: звичка бачити поруч з собою постійно закоханого хлопця з усіма характерними для цього рисами давалася взнаки. Окрім цього, дівчині чомусь нав‘язливо здавалося, що хтось невідворотно стежить за ними, тому вона постійно озиралася по сторонах, стараючись застукати цього незнайомця на гарячому. Проте ніякої зайвої пари очей вона так і не помітила. «Може, це просто ще один наслідок вчорашньої п‘янки?» - роздумувала про себе Ана, бачачи як це незрозуміле параноїдальне відчуття тільки розростається всередині.

Навіть у затишному залі кінотеатру дівчина все ще ніяк не могла заспокоїтися й позбутися цього відчуття. «А що як я просто боюся, що мене з Данею побачить Адріан, - от і мерещиться всяке!» - промайнуло в голові в Ани, але вона одразу відкинула цю думку. Забагато честі цьому придурку, не вистачало його ще зайвий раз згадувати без потреби! Дівчина твердо вирішити забити на свою параною та недоречні спогади й зосередитися краще на фільмі, який якраз розпочинався.

Як би це не було передбачувано, початок був надто банальним - казкове весілля й медовий місяць у найромантичніших куточках Європи - мрія чи не кожної пересічної дівчини. Ана й сама була однією з них. Ще в школі, під впливом «Сутінок» вона почала мріяти про їхнє весілля з Данею і довгоочікуваний медовий місяць, який мав стати найщасливішим часом у її житті. Зараз їй такі мрії здавалися надто дитячими й нереалістичними, проте тим не менше викликати легку ностальгію рожевоокулярного життя. Мимоволі вона перевела погляд з екрану на свого супутника, який уважно з легкою іронічною посмішкою спостерігав за романтичною казкою на екрані. «Цікаво, він теж згадує їхні наївні дитячі плани щодо безхмарного спільного майбутнього?» - задумалася Ана, повертаючись до екрану.

- Знаю, ти згадуєш наші безтурботні мрії, - почула тихий шепіт дівчина. - В нас все може бути навіть краще, якщо ти захочеш, - продовжував  заворожувати Даня, наближаючись до її вушка, так, що вона відчула його гаряче дихання кожною своєю частинкою. Його незрозуміле тремтіння передалося Ані. Він був надто близько і це п’янило. Вона чомусь спрагло прагла відчути не лише подих, який виривався з його теплих губ, а й їхній м‘який дотик до своєї шкіри. Дивно, але вона ще пам‘ятала їхню м‘якість, їхнє тепло, їхню ніжність, яка вмить могла змінитися пристрасною настирливістю. І зараз це було єдине, що вона пам‘ятала про Даню, єдине, про що могла тверезо думати... Ана ніколи не подумала б, що плоть може бути настільки зрадлива. Схоже, бути нецілованою два місяці - надто сильний удар для її слабкої психіки.

Мабуть, її емоції й справді дзеркально відображалися на її обличчі - Даня, здається, зрозумів, що їй зараз так необхідно. Він ніжно взяв її обличчя у свої руки, повертаючи до себе. Завагався мить, проникливо глянув прямісінько у вічі, й припав міцним п‘янким поцілунком до її вуст. Він ніколи так не цілувався - наче вперше й водночас востаннє. Це був найсолодший поцілунок в житті Ани, який обізвався мільйонами мурашок, які скажено забігали по шкірі. Яке ж це прекрасне неземне відчуття! Як вона могла так довго жити без цього - дівчина й сама не розуміла. Вона просто не могла відірватися від його губ і, мабуть, зацілувала б їх до крові, якби не попереджувальні покахикування від недоречних сусідів.

- Та не заздріть ви! - кинула роздратовано їм Ана. - От і дивіться собі своє  дурнувате кіно, а в інших тут важливіші справи! - вона повернулася до розгубленого Дані, який ніяк не очікував такої палкої відповіді на поцілунок, а такої агресивної реакції на зауваження інших й поготів.

- Ну, сонечко, не відволікайся на них. Тут тільки ми, решта не мають значення, - стишено прошепотіла, притягуючи здивованого хлопця поближче до себе. Схоже, цього їй виявилося недостатньо й вона вмить опинилася у нього на колінах, осідлавши його як справжня вершниця.

- Ем, кохана, я звісно не проти і дуже скучив за тобою, але давай не тут. Громадське місце як-не-як, - Даня силою волі вирвався з обіймів дівчини, переводячи подих і приводячи її трохи до себе.

- Та забий, - недбало кинула Ана, припадаючи черговим поцілунком до його губ.

- Ан, - вже різкіше відсторонився Даня, зауваживши краєм ока охоронця, який піднімався сходами, мабуть, саме до них. - Давай краще фільм подивимося.

- Та нащо мені той фільм, - відрізала дівчина. - Мені тебе треба, - вона знову потягнулася до нього, але Даня її вчасно зупинив.