Розділ 26

В п‘ятницю Ана прокинулася ще до будильника - очікування приємних сюрпризів не давали їй спокійно поспати, хотілося пришвидшити час, який чомусь тягнувся нестерпно довго. Ще з початку тижня дівчина вже не знаходила собі місця, рахуючи години до тієї п‘ятниці, яка, на її думку, мала назавжди змінити її життя. Щоб якось відволіктися від цього очікування, вона зайнялася пошуком ідеального образу - з грошима проблем тепер не було. Батьки далі скидали їй гроші на оренду квартири, якими вона могла розпоряджатися на свій розсуд, зважаючи на спартанські умови існування.

Весь тиждень після пар Ана вивчала асортимент магазинів коктельних плать та косметичних бутіків і таки знайшла те, що так наполегливо шукала. Елегантна чорна сукня до колін пасувала їй просто ідеально, обтягуючи її тендітну підтягнуту фігуру, чому посприяв вимушений спортзал. Легке декольте лодочкою підкреслювало її красиві ключиці, а акуратний трикутний виріз на спині додавав своєрідної іскорки, яка мала розпалити щось набагато більше. Звичні довгі чобітки дівчина вирішила замінити замшевими ботильйонами на тонкій шпильці, які візуально видовжували ноги, й взагалі додавати якоїсь особливої тендітності всьому образу.

Плаття вже чекало Ану - заздалегідь випрасуване й готове до великих звершень разом з акуратно начищеним вимогливим замшем. Зранку залишалося найважче й водночас найважливіше - макіяж та укладка, хоч те, що дівчина робила, мабуть, було важко назвати професійним чи принаймні любительським. Озброївшись ватними дисками та міцеляркою, вона взялася підводити очі. Переглянуті відео т‘юторіали не сильно допомагали - кілька раз вона умудрилася попасти олівцем собі в око, а результат виглядав, м‘яко кажучи, плачевно і це не було метафорою. Чорні смуги навколо очей виглядали як розмазана від сліз туш. Ана матюкнулася про себе й кинулася змивати з себе цю красу. Катя б на раз два справилася з цим, а для неї це виявилося неабияким випробуванням.

Проклята підводка ніяк не хотіла змиватися. Шкіра навколо очей почервоніла від надмірних зусиль дівчини, а самі очі продовжували сльозитися. «Просто супер!», - зі злістю подумала Ана, милуючись своїм незадовільним виглядом у фронталці - з дзеркальцем у неї так і не склалося. Вона вирішила дати трохи відпочити своєму натертому обличчю й поки зайнятися волоссям. Плойку вона позичила ще у Каті, яка люб‘язно погодилася віддати її тимчасово старшій сестрі. Шкода тільки, що не навчила користуватися перед тим як слід, бо з цим девайсом була така ж історія як з підводкою. Локони, які робилися майже автоматично у роликах на ютубі, в Ани ніяк не виходили. Волосся розтріпалося, заплуталося й на додачу до всього ще й наелектризувалося і стирчало зараз у всі сторони. «Та ну його!» - роздратовано вигукнула дівчина, кидаючи плойку куди подалі. Попала вона собі на ногу й скрикнула від болю, обпікшись розпеченим металом.

«Та що ж за день такий нині!» - прокричала вона про себе, не бажаючи привертати увагу рудої. Відповідь прийшла сама собою - п‘ятниця тринадцяте. Ана вперше в житті задумалася про невипадковість народних прикмет...

На цьому пригоди, схоже, тільки розпочиналися. Ще на автобусній зупинці дівчину щедро обхляпав залишками снігу черговий автогонщик світового рівня, заставляючи її нашвидкуруч відтирати сірі плями мокрими серветками. Знадобилося чимало часу, щоб вони стали невидимими для неозброєного ока, часу, якого в Ани, незважаючи на детальне планування, все одно не було. Через ту вимушену затримку, дівчина пропустила свій автобус і їй прийшлося товктися на не вельми приємній сирій погоді зайвих двадцять хвилин, а потім їхати понад півгодини на останній сходинці.

Схоже, шпильки не були розраховані на столичну тисняву в громадському транспорті й швидке пересування у натовпі - ще у вагоні метро вони якось підозріло затріщали, а на ескалаторі Ана остаточно усвідомила - щось не так. Ліва шпилька розламалася на половину... Вона безсильно бовталася у повітрі, створюючи примарну ілюзію цілісності. Звісно, йти так далі було неможливо - прийшлося згадувати давні заняття танцями і йти на пальцях, щоб відверто не кульгати.

Своїм ультра повільним темпом равлика Ана дочвалала до корпусу вже на половині пари й вирішила її повністю пропустити й краще привести свій розтріпаний громадським транспортом вигляд до чогось привабливого.

- О, привіт Ан! А я то думаю, де ти поділася! - застукала Ліза подругу в вбиральні перед дзеркалом.

- Краще не питай! - помахала Ана недоботильйоном у відповідь.

- Яясно, - одразу все зрозуміла Ліза. - А я якраз хотіла сказати, яка ти сьогодні красива. Для Адріана старалася? - не могла не вколоти подругу.

- Дякую, - зраділа похвалі своєму багатостраждальному образу Ана. - Просто люблю гарно виглядати, - проігнорувала натяк на хлопця.

- Ага, - недовірливо кивнула Ліза, - ну тоді ти не сильно розстроїшся, якщо його нині не буде на заняттях.

- В сенсі не буде? - здивовано перепитала дівчина, одразу видаючи себе.

- Ну на попередній парі він не з‘явився.

- Це ще нічого не значить, - вже спокійніше видихнула Ана. - От я теж пропустила, бо запізнилася. Всяке буває ж.

- Угу, - погодилася Ліза, - просто не розстроюйся, якщо що. Ну і ту шпильку, краще відірви...

На наступній парі Адріан так і не з‘явився й Ана просиділа все заняття сама, безнадійно очікуючи на його появу. В голові в неї вже почали з‘являтися різні дурнуваті думки, в які вона вперто відмовлялася вірити. Ну не міг ж він знову включити режим придурка й спеціально не прийти сьогодні. Він точно здогадувався, які надії вона покладала на сьогодні, вона була впевнена в цьому.

Розчаровано Ана попленталася до чергової аудиторії. Там було відчинено й вона всілася за їхню звичну парту й взялася повторювати матеріал до семінару - для викладачів свят, тим паче таких, не існувало. Хтось зайшов в аудиторію і так і залишився стояти при вході. Дівчина підняла голову не одразу - вона повністю заглибилася у повторення занудних статистичних показників. На мить їй здалося, що це був він, але вона проігнорувала це оманливе відчуття. Відірвалася вона від своїх підручників, коли цей хтось безцеремонно всівся поруч з нею. Сумнівів не виникало, Ана відчула це на підсвідомому рівні - це був він.