Розділ 21

Визволятися з-під чар такого романтичного сну Ані геть не хотілося. Вона хотіла чимдовше затриматися у ролі коханої Адріана, бодай у сні. Вчорашній вечір змінив її ставлення до цього хлопця настільки сильно, що вона собі навіть боялася у цьому признатися, прикриваючись словом "друг".

Ана ліниво взяла у руки смартфон - звичний спосіб прокидання для покоління зет. На екрані виднілося нове повідомлення в телеграмі. «Він таки написав мені!» - обнадійливо застукотіло серце дівчини й одразу погасло, побачивши відправника - Данило, доречно перейменований у списку контактів.

З часу тої незабутньої новорічної вечірки Ана, так і не перекинулася словом з колишнім, який включив режим радіомовчання наповну, тож вона справді не очікувала повідомлень від нього. Вечір з Адріаном розчинив болючі відчуття ігнору та ностальгії від старих стосунків, які, по правді кажучи, давно вже вичерпали себе.

Данило: Ти нащо натравила на мене тих Роцишів? Думаєш мені проблем мало?

Невже Адріан таки вирішив з‘ясовувати всі питання щодо квартири безпосередньо з Данилом? Така думка просто заставила Ану усміхнутися. Вчорашній вечір, значить був важливим не лише для неї... Адріан, мабуть,  добряче налякав колишнього, що той вирішив таки написати, забувши про власний ігнор, і цей факт просто не міг не зігріти душу дівчини.

Ана: Я нікого не травила. Договір оформлений на тебе, тож всі претензії щодо неоплати комунальних, оренди чи розірвання договору стосуються тебе.

Дівчина старалася писати максимально формально й стримано, не даючи волю почуттям розчарування й злості, які чомусь знову прокидалися, як і спогади тієї сніжки в голову та переїзду до гуртожитку. Насправді, питання з квартирою залишалося відкритим. Нехай Адріан і відстав від неї з боргом, але десь жити їй таки прийдеться, а самостійно оплачувати оренду вона, на жаль, не зможе. Та й договір, мабуть, вже встигли розірвати з цими вибриками Данила. Хіба шукати десь роботу, проте глибоко вкорінене виховання в високо інтелігентній сім‘ї відкидало такий варіант, наполягаючи на повному зануренні у навчальний процес.

Данило: У мене немає зайвих грошей, щоб тратити їх на дурниці. Виріши це питання, інакше я розкажу твоїм батькам, де ти жила останні кілька місяців.

«Гроші на квартиру, де вони мали б жити разом - це дурниці? От придурок!  А якщо ми б далі там жили, то він би теж взяв і просто так вирішив не платити?» - думки Ани ставали все розлюченішеніми. Ще й шантажувати її надумав, серйозно? Та хто йому повірить!

Не сильно задумуючись, піддавшись емоціям, пальці Ани вже набирали чергове гнівне повідомлення.

Ана: Дурниці? Це ж була твоя ідея жити разом! А тепер що?! Відповідальності не вистачає?! Та розказуй, що хочеш і кому завгодно!

Дівчина злісно відкинула смартфон. Прокинулася називається. Дякую, що встиг вже зіпсувати настрій, блін. Прийшло нове сповіщення.

Данило: Не сумнівайся, що розкажу все в потрібний час. Бувай.

Та ну його! Ана вже і так достатньо нервів потратила на нього. Нічого він не розкаже - кишка тонка, а якщо й так - ніхто не повірить. Зараз у неї є важливіші справи: подякувати Адріану й переглянути всі соцмережі тієї його однокласниці, яка так застрягла в його серці та думках.

Що ж написати йому? Ана то набирала повідомлення, то нервово стирала написане, таки вирішивши обмежитися простим «дякую, що розібрався з Данилом)». Знайти ж щось про цю Божену було куди складнішим завданням. Здається, вона теж не сильно любила світитися у віртуальному просторі, а ділитися фотографіями й поготів.

З великим трудом Ана таки відкопала кілька раритетних фотографій шкільних часів у її подруги, яка гралася у блогера, заспамлюючи інстаграм тоннами однотонних селфі. Адріана на тих фото, звісно, не було, але хоча б Божену таки вдалося як слід роздивитися, дещо розвіявши вчорашнє оманливе враження про витончено красиву зовнішність, яка у шкільні часи була не більш, ніж гарненькою, принаймні по стандартах Ани.

І нащо вона так захопилася пошуком інформації про ту Божену - дівчина й сама не розуміла. Вона просто знала, що має дізнатися про ту однокласницю Адріана, все, що можна знайти в інтернеті. За кілька годин Ана вже знала, що та навчається на архітектурному у Львові, обожнює готувати вишукані десерти - дизайнерські торти, макаруни, кендібари й відтворювати картинки з пінтересту просто у себе вдома. Дуже жіночна особистість загалом, з вродженим відчуттям естетики та смаку, її просто тягнуло до прекрасного і, мабуть, саме це, принаймні Ана ставила на це, так притягувало Адріана в ній.

У цих рисах Ана, яка любила просто споглядати красиві речі, проте аж ніяк не створювати їх, явно не могла скласти конкуренцію Божені, що трохи засмутило дівчину, вразивши її самолюбство зразкової відмінниці, у всьому, за що береться. Братися ж з любов‘ю за приготування страв чи створення домашнього затишку, Ана ніколи не поспішала, віддаючи перевагу бутербродам та підручнику чи серіалу на диванчику.

Закінчивши з своїм детективним розслідуванням, дівчина вирішила зайнятися пошуком житла. Варіантів залишалося лише два, і то жоден з них не був задовільним. Можна спробувати винайняти якусь кімнатку у квартирі - грошей батьків для цього цілком вистачить, проте може знову серйозно не повезти з сусідами та й де їх шукати, щоб не натрапити на якихось типових шахраїв? Іншим варіантом залишався гуртожиток, на добирання з якого потрібно буде тратити не менше години в одну сторону у час пік - все для зручності студентів. І то, хто чекатиме її там з відкритими обіймами посередині навчального року?

До того ж гуртожиток був не сильно обнадійливою перспективою для інтровертивного характеру Ани. Там ти ніколи не побуваєш на самоті з собою та своїми думками - постійний шум, нові знайомства, таємні вечірки - дівчина багато наслухалася про справжнє життя студентського вулика й воно не сильно вабило її своїми сумнівними принадами. До того ж, єдина кухня на тридцять людей та один санвузол на десяток студентів передбачали вимушене змагання за життєвонеобхідні ресурси й, Ана, чесно кажучи, не була впевнена, що переживе цей природний відбір чи то пак бойове хрещення їжею та водою зі своїм спокійним характером, не здатним постояти за себе.