Розділ 17

Новорічна вечірка мала проходити у заміському будинку батьків Рокси, який ті люб‘язно, після довгих прохань таки погодилися віддати підліткам на один вечір. Це був двоповерховий затишний будиночок у модерному стилі недалеко біля озера.

Ще в школі Рокса там часто влаштовувала барбекю чи просто пікніки влітку, на які з нетерпінням чекали її друзі. Пресмачна їжа, стильна музика, веселі купання навіть у сутінках - це місце просто дихало спогадами, тож новорічна вечірка там обіцяла бути незабутньою.

Ана приїхала туди одразу після Рокси, щоб допомогти все облаштувати до приїзду більшості.

- Воу, Ан, - ти дуже круто виглядаєш, - привіталася Рокса.

Вона справді виглядала просто бомбезно, не даремно ж витратила на це стільки часу. Темно синя коктельна сукня до колін, яка м‘яко огортала її підтягнуту фігуру й ідеально пасувала до темно-коричневих акуратно вкладених локонів, над якими Катя возилася з півтори години, легкий вечірній макіяж з акцентом на смокі айс, замшеві ботфорти, які ще більш видовжували її, і без того довгі ноги.

Ана була просто в захваті від свого ретельно продуманого луку й сподівалася, що це допоможе втілити в життя її план.

- Дякую, ти теж, - відповіла вона на комплімент. - Давно не бачилися, - подруги міцно обійнялися й почали обмінюватися останніми новинами в житті кожної, надолужуючи втрачений час.

Паралельно вони легко засервірували стіл й зробили сирну та м‘ясну нарізку. Піцу та традиційні новорічні салати мала привезти Вероніка, подруга дитинства Рокси, з якою Ана також встигла непогано здружитися за останні два роки школи, відколи та перейшла до їхнього класу. За напої, безалкогольні й трохи міцніші, відповідав Даня, хто б сумнівався, він справді непогано розбирався в тому.

Якщо ніхто нічого не забуде привезти й приїде вчасно, вечірка мала б вдатися на славу. Ну і, звісно, для повного щастя Ані потрібно, щоб її план таки вдався.

Рокса почала розповідати про свою нову пасію, з якою вона всіх обов‘язково познайомить. Його звати Саша, але він завжди представляється Алексом, на західний манер. Йому вже майже двадцять п‘ять і він керує якимось ну дуже крутим відділом в найбільшій львівській айтішній компанії. Деталей його роботи Ана так і не зрозуміла - надто специфічна вже там лексика з купою неологічних термінів.

Дівчина все захоплено розповідала й розповідала про нього і їхні наразі радше дружні стосунки аж Ана втомилася від такого сильного потоку нової інформації. Від нових не зовсім доречних й цікавих їй деталей її врятувала новенька блискуча чорна тойота, яка якраз заїхала на доріжку будинку.

- О! А ось і він, - захоплено вигукнула Рокса, хоч швидше це було схоже на тонкий писк, й підбігла до дзеркала у прихожій перевірити наявність всієї додаткової краси для зустрічі зі своїм новим знайомим.

«От комедія!» - подумала про себе Ана, ховаючи усмішку на вустах. Оце Рокса поїхала. А вона дуже навіть змінилася, дивно, що тільки зараз звернула на це увагу. І справді, зазвичай бойова подруга, з хлопчачими манерами, яка віддавала перевагу зручним джинсам та якомусь топу навіть на святкових подіях, як от Новий рік, тепер виглядала як справжня леді.

Акуратна укладка золотистого волосся - ніяких більше неслухняних розпатланих хвильок, доглянутий френч на довгих нігтях, яких вона ніколи не носила через бійки чи активну роботу руками, коралове плаття до колін, кремові лодочки - непримітна гусеничка перетворилася на справжнього махаона. І як це Ана одразу не помітила такої разючої зміни у подрузі? Невже через постійні думки про Даню вона геть не помічає нічого навколо?

- Ан, знайомся - це Алекс. Алекс - Ана.

- Дуже приємно, - Ана автоматично потиснула руку новоприбулому гостю й взялася з цікавістю його розглядати.

Він виглядав набагато старшим завдяки дизайнерській золотистій борідці.   Блондин з голубими очима - мрія багатьох дівчат. Акуратний шарф, сіре пальто а-ля туманний альбіон, до блиску начищені черевики - а хтось педант! Не дивно, що Рокса перетворилася на леді під таким то впливом. Ідеально випрасувана сорочка кольору айворі, яка прекрасно поєднувалася з синіми брюками, та піджаком такого ж кольору - надто пафосно, можна подумати він в офіс на нараду директорів зібрався, а не на новорічну вечірку. Ну мало що, може він звик до саме таких корпоративів.

Чимось він нагадав Ані Адріана, якого вона вже давненько не згадувала, тільки з гіршою фізичною формою. Алексу справді не завадило б трохи завітати в спортзал, адже ґудзики сорочки ледь змикалися на вагітному пузику.

- Я також дуже радий знайомству з тобою, Роксолана стільки про тебе розповідала.

Роксолана? Серйозно? Добре, що не Роксолана Юріївна! І взагалі він сюди аж ніяк не підходить. Чим Рокса думала, коли його сюди запрошувала? Хоча, Ана перевела погляд на подругу, яка вже мило щебетала про щось з Алексом, зрозуміло чим саме вона думала...

І хто так говорить взагалі? Алекс немов навмисно розтягував слова й взагалі розмовляв так, наче читав якусь складну книгу, а не вів дружню бесіду. Дивний він якийсь, надто вже доглянутий, явно не від світу, звичного Ані. Та й ладно, вечірка може буде цікавішою.

Ана нервово зиркала то на годинник, який повільно відлічував нові секунди, то на доріжку біля будинку, чекаючи й водночас переживаючи за зустріч з Данею. З вітальні лунав задоволений сміх Рокси, яка явно насолоджувалася вимушеним товариством свого друга, який трохи відволікав дівчину від вже надто довгого очікування.

Почувся гул мотора й старенький жигуль батьків когось з Даниних друзів нарешті припаркувався, з трудом вписавшись поруч з тачкою Алекса. Хлопці позабирали з багажника численні упаковки різноманітних напоїв і почали заносити їх у заздалегідь відчинені Аною двері.

- Ан? Це ти? - зі здивуванням розглядав свою шкільну подругу Стас.

- А хто ж! - задоволено посміхнулася Ана від такої реакції, миттєво опинившись в його міцних обіймах.