Розділ 13

Даня довго возився з замком, явно маючи проблеми з попаданням ключа у відповідну щілину. Ана силою волі подавляла в собі нервове бажання таки відкрити хлопцю двері, але залишилася на своєму місці, притримуючись початкового плану сплячої дівчини.

Після хвилин десяти ковиряння в замку, двері таки піддалися Дані й він завалився до квартири. Зі свого куточка ліжка Ані було добре видно, як він повільно переминаючись роззувся й зняв верхній одяг. Одразу побрів до спальні, навіть не ввімкнувши світло, й трохи зачепивши тумбочку й крісло, завалився прямо на покривало, трохи придавивши їй ногу.

Він цього, здається, таки не помітив, адже вже за мить залунав його хрипкий храп. Ана визволила ногу й пробувала було покликати його, потрусивши за плече, але Даня тільки відвернувся в іншу сторону, обдавши її хвилею міцного перегару алкоголю, з домішкою кальяну. 

Ану аж перекривило від усвідомлення безрезультатності будь-яких спроб добитися чогось зараз від Дані. Окрім цього, її просто вивертало від його запаху, який, здавалося, просочувався їй аж під шкіру. Це ж треба було так зіпсувати її вечір. Зі злістю вона рвучко витягнула покривало з-під сонного хлопця й навмисно голосно гримнула дверима спальні, збираючись провести цю ніч на дивані у вітальні.

Прокинувшись без настрою після ночі, на яку вона покладала стільки надій, Ана вирішила сходити таки в університет. Це виглядало кращим варіантом, ніж марно пробувати добудитися іменника до обіду. Щоб не нервуватися на це все, дівчина завбачливо змилася з дому.

В університеті навіть викладачі зауважили її жахливий настрій після кількох геть недоречних реплік, у відповідь на їхні зауваження щодо розсіяності студентки. Адріана ж це конкретно розважало, тож він таки попав під гарячу руку Ани на перерві.

Вона щось кричала йому, звинуваючи його у всіх гріхах світу, пробуючи лупцювати його при цьому своїми гострими кулачками. Це викликало у хлопця всього лиш єхидну посмішку та різкий біль у руках Ани, який примусив її неохоче скривитися.

- Ну все, годі цирку! - роздратувався Адріан, перехоплюючи невтомні кулачки дівчини, які не думали здаватися й продовжували борсатися у його міцній хватці. - Заспокойся негайно! - крикнув він, ненадовго вводячи Ану в ступор своєю наглістю.

Вона вже набирала повітря в легені, щоб виплеснути на нього черговий потік обурених звинувачень, як навідалася Ліза. Миттю оцінивши ситуацію, вона безапеляційно обняла подругу, потягнувши її подалі від Адріана.

- Ан, ти в нормі? Яка тебе муха вкусила нині? - Ліза була справді зла, що їй довелося втручатися у розбірки подруги з Адріаном та терпіти її витівки весь день на заняттях.

Ана глибоко дихнула й спробувала спокійно розказати все Лізі. Їй це майже вдалося, за винятком частини про прихід не дуже тверезого Дані з дружніх посиденьок, де вона знову зірвалася на крик. Образа на хлопця за вчора все ще була надто свіжою і Ана не могла так швидко забути це все.

- Тю, - з полегшенням видихнула Ліза, очікуючи куди гірших новин. - Ну ти й вмієш робити проблеми на рівному місці.  Даня ж не знав про твої плани, ти навіть не натякнула йому на це. Ну не вийшло так як планувала, і що? Хіба це привід весь день зриватися на всіх підряд?

Ана засоромлено опустила очі, відчуваючи себе маленькою дівчинкою, яку мама вичитує за нечемну поведінку.

- Посидів з друзями за пивом і заснув трохи бухим і втомленим, що тут такого? Наскільки я знаю в нього день народження сьогодні ж. Далеко не всі звикли до привітань опівночі, Даня думаю теж. А от сьогодні він чекає від тебе якогось класного сюрпризу й взагалі милого дня, а ти тут скандали влаштовуєш, - спускала до реальності Ліза подругу.

Ана знітилася ще більше, розуміючи, що Ліза таки має трохи рації. Не відмовлятися ж їй від такого довгоочікуваного вечора через вчорашнє. Надто довго вже вона готувалася до цього й чекала моменту вручення свого подарунка.

- Ти таки права, Ліз, - видавила з себе дівчина. - Вибач за все. Не знаю, що зі мною...

- Угу, - буркнула Ліза, все ще сердячись.

- І що тепер мені робити з цим всім? - зітхнула Ана, чекаючи якоїсь дієвої поради від подруги.

- Та що що.. Постарайся максимально зробити все як вчора. Знаю, що важко, але тортик, свічки й вчорашній лук думаю зможеш таки. Все буде супер. Даня оцінить, я впевнена, - підтримала Ліза, оголосивши план дій.

- Я постараюся, дякую Ліз. Ти найкраща! - задоволена Ана міцно обійняла подругу й поспішила додому.

Усю дорогу дівчина пробувала настроїти себе на позитив. Так, вчора її грандіозні плани поламали, але про це завтра, не псувати ж Дані день народження вичитуваннями моралі.

Він все ще спав, ніби й не пройшло тих, скільки там, п'ятнадцять годин? "Спокійно, Ана", - сказала собі дівчина. Це тільки на краще. Якраз буде час привести себе до ладу й в черговий раз накрити святковий стіл.

Нав'язливі спогади вчорашнього гіркого розчарування заважали Ані зосередитися. Посуда валилася з рук, теоретично ризикуючи розбудити хлопця, а практично просто дратуючи дівчину ще більше. Розслабитися? Відпустити вчорашнє? Ні, в Ани це так не працює.

Виправляти ситуацію вона вирішила переглядом нової серії улюбленого серіалу. Мало б допомогти. І справді за сорок з чимось хвилин Ана була вже у кращій кондиції, налаштована на мажорну тональність майбутніх подій.

Постаравшись максимально відтвовити вчорашній романтичний образ, дівчина вирішила таки будити іменника. Це було непросто, зважаючи на відсутність жодної реакції з його боку на стукіт посудою чи звук серіалу.

Даня все так же мило гостював у царстві снів, насолоджуючись черговим приємним сюжетом, судячи з його задоволеної посмішки. Ана ніжно провела пучками пальців по його злегка небритій шоці.

- Сонечко, прокидайся, з днем народження тебе! - прошепотіла м'яко дівчина на вушко.

Даня лиш зморщився й перевернувся на інший бік. Мдаа.. А хто казав, що буде просто?

- Дань, сонечко, - вже голосніше спробувала Ана.

Цього разу хлопець вже щось пробурмотів у відповідь, сильніше зариваючись у м'яку подушку.

Ана не збиралася здаватися й почала вже інтенсивніше зачіпати хлопця. За декілька хвилин це дало потрібний результат і Даня з великим трудом і власним здивуванням таки розплющив очі.

- З днем народження, коханий! - Ана міцно обняла все ще сонного Даню, подарувавши йому смачний поцілунок у губи, з яких майже вивітрився аромат вчорашнього.

- Дякую, сонечко! - хлопець помалу приходив до себе, незадоволено кривлячись від, мабуть, доволі сильного головного болю - незмінного супутника всіх прокидань після веселого вечора.

- Все гаразд? - з турботою поцікавилася Ана, повз увагу якої не пройшла незвична міміка хлопця.

- Так, сонечко, - прочистив горло Даня, - просто голова розколюється після вчорашнього.

Ана силою волі змовчала й утрималася від дорікань.

- Бідненький, - видавила вона співчутливо, подаючи завчасно принесений стакан води. - Випий, одразу полегшає, - дещо по-материнськи настановила.

Даня кількома ковтками спорожнив стакан і направився в душ, змивати з себе залишки нелегкого сп'яніння.
За півгодини він вже був у доволі непоганій формі, готовий святкувати й приймати свої подарунки.

Чесно кажучи, на Ану вранішній бодун хлопця не справив приємного враження, а радше викликав певну відразу, яку вона намагалася подолати силою аналітично-критичного мислення. Проте навіть доглянутий образ Дані після контрастного душу з трудом викликав у дівчини колишнє бажання вручати свій подарунок.