Розділ 11

Ана прокинулася від ніжного поцілунку в губи, тому не одразу зрозуміла, що вже ранок. 

- Кохана, прокидайся, - хтось ніжно прошепотів на вушко, остаточно витягаючи дівчину з сонного царства.

- Привіт, - солодко потягнулася Ана, даруючи хлопцю милу посмішку. 

"Сьогодні новий день і він буде набагато кращим за вчорашній" - постановила собі дівчина, намагаючись забути неприємні моменти вчорашнього романтичного вечора. Даня, здається, вирішив так само, адже з кухні віяло ароматом апетитного сніданку, який одразу пробудив в Ани чималий апетит.

- Сніданок на столі, сонечко, - задоволено повідомив Даня.

Ммм.. На кухні, яка майже переходила в спальню, парувало запашне солодке какао, якому Ана віддавала перевагу замість переоціненої, як на неї, кави. Поруч, на тарілці лежало кілька солодких тостів та відкрита баночка улюбленої шоколадної пасти.

- Дякую, Дань. Це якраз те, що потрібно зранку на вихідних. - Ана м'яко торкнулася губами його легко небритої щоки.

- Я старався, кохана. Сподіваюся, тобі смакуватиме. І.., - зам'явся Даня, явно бажаючи щось додати, - давай забудемо про вчора. Я не перейду межу більше, обіцяю.

Ана неприємно здригнулася, згадавши вчорашнього Даню і його претензії, але лише ствердно кивнула й усміхнулася.

Після смачного сніданку, Ана нарешті взялася за навчання, яке відверто занедбала за останній тиждень, займаючись переїздом. Не те, щоб це сильно відбилося на її оцінках, але тим не менше.

Щоправда, зосередитися Ані надовго не вдалося, адже її телеграм почав активно отримувати нові повідомлення. Спочатку Ліза вирішила поцікавитися, як все пройшло. Дівчина задумалася, що варто знати подрузі, й вирішила далі милої романтичної вечері не розповідати поки.

Після Лізи, настала черга Рокси, яка врешті добралася до гаджета після несподіваної поїздки з одногрупниками. Замість привіт, вона одразу спитала:

Рокса: Вже переїхала?))

Ана була здивована такою обізнаністю подруги, якій так і не встигла розповісти про свої вагання щодо цього.

Ана: Звідки ти знаєш???

Рокса: Даня хвалився)

Це не сильно втішило Ану, яка з обережністю ставилася до міцної дружби свого хлопця з кращою подругою.

- Дань?

- Так, сонечко, - озвався хлопець, ставлячи гру на паузу.

- Ти говорив з Роксою про переїзд? - з певним звинуваченням поцікавилася Ана.

- Ем... Ну так, а що? Трохи питав у неї порад, щоб тобі більше сподобалося, та й все, - без краплі вини відповів Даня, виводячи тим самим Ану з себе.

- Ну навіщо? - розсерджено вигукнула дівчина. - Чому ти з нею так багато спілкуєшся?

Даня хитро усміхнувся:

- Ревнуєш, кохана? - він відставив ноутбук й міцно обійняв дівчину. - Не переживай, сонечко, ти в мене єдина, - ніжно прошепотів він їй у шию. - Якщо ти проти, більше не переписуватимуся з нею.

- Дивись мені, - грайливо помахала вказівним пальчиком Ана, розслабляючись.
 

Місяць спільного життя пролетів майже непомітно для Ани. Після того дивного першого вечора все було краще, ніж вона собі уявляла. Вони разом прокидалися, готували сніданок, потім кожен їхав до себе на навчання або займався своїми справами.

Університет не забирав багато часу в Ани, залишаючи достатньо годин у добі на щось значно приємніше. Зазвичай цей час дівчина проводила з Данею, гуляючи містом і досліджуючи його ще незнані закапелки за сприятливої погоди. Якщо ж небо затягували сірі хмари, пара закоханих голубків усамітнювалася вдома, готуючи смачні вечері та переглядаючи чергові серіали від нетфліксу під ковдрою, об'їдаючись різними сортами винограду.

Це була приємна ідилія повторного букетного періоду, яка, на жаль, як розуміла Ана, мала колись розвіятися...

Адріана дівчина майже не згадувала. На заняттях він з'являвся вкрай рідко. Подейкували, що він працює у батьковій компанії у ролі віце-президента з бізнес-девелопменту. Не дивно, що навчання в університеті було для нього не більш як обтяжливою галочкою для батька. Звичайні пари не для таких успішних молодиків як Адріан, у яких все майбутнє готове на блюдечці.

Ті кілька раз, що цей мажор ізволив явитися, він демонстративно дивився крізь Ану, не помічаючи її. Зате вона вивчала його, особливо на фізкультурі, коли той явився на підготовку до чергових змагань. Авжеж, капітан команди з волейболу. Куди ж без нього...

Насправді, незважаючи на його ідіотську зарозуміло-незрозумілу поведінку, Ана мусила визнати - йому таки було чим похвастатися. Величезні біцепси, спеціально неприкриті обтягуючою майкою без рукавів, на жилавих руках, з яких струменіла сила. Широкий торс, який переходив у тверді кубики пресу, які звабливо виднілися через тонку тканину. Особливим рельєфом грали всі ці принади при віджиманні, за яким Ана вже надто захоплено спостерігала. 

Одного разу Адріан засік її багатозначний погляд, що послужило причиною гри його злорадної посмішки. Тоді, він таки не втримався й кинув Ані кілька дотепних, на його думку, підколів. Щось про незадоволені фантазії, надто худого бойфренда та неповагу до занять фізкультури.

Крім того випадку, вони більше не розмовляли. Гроші за квартиру Даня передав безпосередньо Владиславу Ігоровичу в офісі, зважаючи на аж ніяк вчасне робоче відрядження Адріана.
Тож, цей нахабний мажор більше не турбував Ану у її снах чи на яву.

Дівчина жила в моє задоволення, овіяна рожевим туманом, не помічаючи тривожних дзвіночків. Першою з цього блаженства Ану спробувала витягнути Ліза. Якось в перерві, у черговому поході за кавою вона завела мову про пошуки роботи:

- Ан, ти не подаєшся на якесь стажування на зиму або весну?

- Ем..Чесно кажучи, не думала про це, - Ана збентежилася від такого неочікуваного прямого питання. - Я планувала перший рік просто вчитися, а десь пробувати на роботу чи стажування вже з наступного року.

- Ясненько, - кивнула Ліза, відпиваючи ковток бадьорливого лате, - я просто якраз думаю над цим. Хочу спробувати попасти в Четвірку, особливо в PwC.

- Ого! А хіба вони беруть так рано? - недовірливо поцікавилася Ана.

- Я була на їхній лекції в нас в універі, говорила з рекрутером. Для стажерів в них основне база знань і багато ентузіазму. Думаю, в мене вийде! - з надією і очікуванням підтримки відповіла Ліза.

- Якщо ти щось задумала, я впевнена в тебе вийде, - підбадьорила подругу Ана.

- Дякую, Ан. Це справді було б класно. Тоді до третього курсу я б вже змогла знайти добре оплачувану роботу, маючи за спиною такий досвід. Андрій теж буде пробувати на стажування в якісь IT компанії або на якісь курси в Unit city, - гордо додала Ліза.

- В вас великі плани! - з ноткою заздрості щодо таких амбіцій вигукнула у відповідь Ана.

- А як інакше? - знизала плечима Ліза. - Треба ж якось забезпечувати собі майбутнє. - А що там твій Даня? Не планує щось шукати? Він ж ніби збирався на роботу йти, щоб оплачувати квартиру, якщо я все правильно пам'ятаю?