Розділ 10

Ана задоволено закрила повний чемодан.  Це останній вже. Нарешті пакування позаду. Десь за півгодини приїде Даня й забере її звідси назавжди. 

Недовго вона тут затрималася. Оглядаючись назад, Ана дивувалася як могла прожити тут навіть ті кілька тижнів. 

- Вже зібралася? - глузливо поцікавилася Галина Олександрівна, яка ніяк не могла пропустити таку подію.

- Майже, - усміхнено відповіла Ана. З часу її розмови з Лізою, вона з нетерпінням чекала цього моменту, будуючи рожеві замки їхнього майбутнього з Данею.

Сусіди Ани були відверто невдоволені таким поспішним рішенням дівчини. Вони очікували як мінімум рік ділити орендну плату з кимось, а тут така лажа.  Хоча Іру це питання сильно не хвилювало й вона вже попрощалася з Аною без зайвих сентиментів. 

Проблема оренди натомість дуже хвилювала Галину Олександрівну. Спочатку вона пробувала щось бурно доводити, вимагаючи повернення якихось коштів, але їй прийшлося змиритися. 

Договір оренди Ана не підписувала, відповідно ніяких юридичних підстав щодо грошової компенсації у них не було. Колишня завучка дуже любила тикати всім дотриманням правових домовленостей, але тут вона була безсила, хоч і не могла це гідно признати.

З того часу, Галина Олександрівна неодноразово пробувала зачіпати Ану тим, що вона слабачка й тікає від проблем замість того, щоб їх вирішувати. Проте такі підколи настрій дівчини геть не псували, а радше розвеселяли, показуючи як всі події бісять давнього ворога.

З приємних думок Ану вирвав противний голос Галини Олександрівни:

- Як тебе випхають з нової квартири, ти ще захочеш повернутися сюди, але буде вже пізно!

Ана тільки усміхнулася, уявивши як сьогодні вже разом засинатиме з своїм хлопцем...

Чергову отруту завучці прийшлося проковтнути, бо Даня якраз подзвонив у двері - як завжди вчасно.

- Гарних вам нових квартирантів, Галино Олександрівно, і прощайте! - Ана подарувала завучці осяйну посмішку й зникла в обіймах Дані за дверима.

Даня зупинився перед дверима їхньої квартири, опустивши чемодани на коридорний лінолеум. Звичним рухом відкрив верхній замок - привик за ті кілька днів, що живе тут. Проте, двері відчиняти не поспішав.

- Кохана, заплющ очі, - загадково посміхнувся він.

Ана послухалася, мрійливо задумавшись, який сюрприз підготував їй Даня.

Він ніжно підхопив здивовану дівчину на руки й поставив її на ноги вже у прихожій. 

- Можеш відкривати, - Даня відступив вбік, щоб краще оцінити реакцію дівчини.

- Боже, Дань! - вигукнула Ана, явно не очікуючи такого від свого хлопця. - Це просто прекрасно!

Посередині вітальні стояв невеликий журнальний столик, довершено накритий для романтичної вечері: свічки, пелюстки пристрасно червоних троянд, фруктова нарізка, кришталеві бокали, напівсолодке сухе червоне вино й величезний букет червоних запашних троянд.

- Радий, що тобі сподобалося, кохана, - щасливо посміхнувся Даня, - я справді старався. Приступимо? - він легенько потягнув замріяну дівчину до столу. 

- Дякую, сонечко. Це чудовий сюрприз! - Ана постаралася вкласти усі свої почуття у ці слова.

Данило задоволено посміхнувся й взявся відкорковувати вино для святкування.

- Кохана, я хочу подякувати тобі за те, що ти в мене є. Мені дуже пощастило, що ти обрала саме мене, і я старатимуся завжди бути достойним тебе. Я зроблю тебе найщасливішою дівчиною в світі. За тебе, Ана! - хлопець підняв бокал, палко вдивляючись в захоплені очі коханої.

- Дань, ти... Я навіть не знаю, що сказати.. Все це схоже на сон, - Ана була настільки вражена такими глибокими словами й романтичною атмосферою, що на її віях забриніли зрадливі краплинки сліз щастя.

- Просто будь щаслива, сонечко. Всім решта займуся я, - Даня нахилився до дівчини, ніжно спробувавши її вуста, на яких ще відчувався терпкий смак вина.

Цього разу Ана не відсторонилася, а навпаки пригорнулася, палко відповідаючи на поцілунок і даючи волю своїм скованим почуттям. Це лише заохотило Даню, який ще настирливіше почав впиватися її губами. 

Ана відчувала його ніжні гарячі поцілунки на своєму обличчі та шиї. Здавалося, шкіра під ними аж тремтіла від солодкого передчуття, яке разом з його пальцями плавно спускалося у зону неглибокого декольте.

Її мозок туманило задоволення й палке бажання Дані, яке вона невпинно відчувала у пристрасті його дотиків. Він п'яно підхопив її на ліжко й різко опустив на пружний матрас, вдавивши дівчину в нього фізичною силою своїх почуттів.

Жорстка поверхня й близькість Дані, який по-хижацьки навис над нею, холодно повернули Ану до реальності, розвіявши мрійливий дурман. Хлопець відволікся на мить, щоб помилуватися витончено красивими рисами своєї коханої, перш ніж продовжити викладати доріжку зі своїх поцілунків.

Коли ж він спробував знову нахилитися до граційної шиї і припасти до неї м'якими губами, його зупинила несміла, але тверда долоня Ани. Він запитально подивився в її очі, намагаючись сфокусувати свій погляд.

- Дань, давай не будемо, - одним подихом випалила Ана, намагаючись відновити своє дихання.

Даня не поворохнувся, все так же дивлячись їй у вічі. Здавалося, його мозок ще не здатний сприймати будь-яку інформацію.

Ана відсунулася, виплутавшись з його обіймів, після чого Даня нарешті перевів подих.

- Дань? - стурбовано поцікавилася Ана, торкаючись його обличчя.

В його очах тьмяніло розчарування з домішкою болю, змінивши вогонь бажання. 

- Чому? - видавив з себе хлопець. - Чому ти мене відкидаєш? Невже я настільки огидний тобі?

Від щойно бурхливої пристрасті у Дані не залишилося нічого, крім солоного невдоволення. Вона знову стала чужою. Він зробив усе для неї, усе для того, щоб вони були разом. Схоже, їй цього просто мало, або Ана має його всього лиш за плюшевого ведмедика.

- Дань, перестань. Чому ти одразу так реагуєш? - Ана геть не очікувала такої реакції на відмову.

Так, їй було приємно. Вона відчувала як вогонь розливається по її жилах, запалюючи жагу до життя. Вона насолоджувалася цим моментом, знаючи, що вона кохана й жадана для хлопця, якого любить. Однак, це аж ніяк не означає, що вона отак одразу готова зайнятися тим, що планувала робити лише з своїм чоловіком. Чому Даня цього не розуміє, а поводиться так ніби вона не мала права відмовитися й тим самим смертельно його образила?