Розділ 5

День в Ани видався доволі насиченим й повним багатообіцяючих початків. Майбутня вечірка до ранку, на яку вона з дуру погодилася прийти, переїзд на іншу квартиру з Данею, навчання як-не-як...

Треба почати з цим всім розбиратися. Для початку, вечірка, адже це вже завтра. Варто написати Дані...

Ана: Сонечко, в нас вечірка завтра на кораблі. Знайомство з групою і тд. Я казала, що прийду. Ти ж не проти, правда?

Даня♥️: Що за вечірка? Доки вона?

Ана: До ранку... Я дуже хочу піти, не злись, пліз..

Даня♥️: Навіть не знаю, сонечко. Я трохи переживаю. Не хочу відпускати тебе саму туди. Давай я з тобою піду, відпочинемо разом))

"Блін", - подумала Ана. Даня на вечірці ніяк не входив в її плани. Вона ж твердо вирішила не змішувати своє університетське життя з особистим, а тут хтось дуже хоче внести свої корективи у цей план.

Ана: Ну сонечко...але там тільки мої одногрупники будуть. Знайомство, тусовка і тд. Не думаю, що тобі буде там цікаво...

Даня♥️: Та чому ж. Цікаво подивитися з ким буде вчитися моя кохана дівчина)))

Ана: Ну Дань, будь ласка, давай іншим разом...

Даня♥️: Ага. Та я знаю, що ти не хочеш, щоб я туди йшов. Так що не піду, не переживай. Тільки вважай там на себе, малеча)

Ана: Дякуууую, сонечко. Не ображайся пліз...

Даня♥️: Та все нормально, не парся. Люблю ♥️

Ана: І я)))

Хух..Одне владнала. Ана видихнула з полегшенням. Набрала мамі, поки ще не приперлися її сусіди. Вона завжди домовлялася саме з мамою, а та потім переповідала татові у сприятливий час і все проходило на ура.

Цього разу маму прийшлося трохи довше повламувати, бо все-таки вечірка до ранку навіть для неї була чимось, що виходило за межі зони комфорту. Запевнивши її, що вона буде чемною дівчинкою, за якою нагляне Даня, мама таки погодилася на авантюру.

Ще одна перемога. Ана, звісно, трохи й сама боялася такої пригоди, але цікавість взяла своє, як і обіцянка перед приїздом в столицю пробувати щось геть не схоже на неї. 

О пів на восьму, Ана стояла на причалі, чекаючи Лізу. Вона одягнула своє бірюзове легке плаття до колін, яке вдало підкреслювало її тендітну фігуру, огортаючи її повітряною тканиною. Достатньо глибоке декольте злегка прикривав сріблястий кулон у формі дельфіна - подарунок сестрички, та каштанові локони, які розвівалися вечірнім бризом. Образ морської красуні доповнювали легкі босоніжки з золотистими ремінцями, які непомітно робили акцент на її довгих струнких ногах.

Ана подобалася собі, хоч зазвичай вона не сильно переймалася своєю зовнішністю, особливо макіяжем. Зараз же вона виглядала красиво, навіть дещо звабливо, - якраз для такої вечірки на яхті. Її образ додавав їй впевненості та якогось чарівного блиску її темно карим очам.

- Ого, то ти виявляється красуня! - здивовано прицмокнула Ліза, підходячи до Ани.

- Дякую, - знітилася від компліменту Ана, одразу додавши, - ти теж виглядаєш просто чудово!

- А як інакше, - задоволено посміхнулася Ліза. - Завжди маю виглядати на всі двісті до цього красунчика, - вона провела рукою по кучерявому волоссю свого супутника. - Знайомся, це мій Андрій.

- Приємно, Ана.

- І мені. Лізка розповідала про тебе вчора.

- Ладно, народ, - перервала хлопця Ліза, - ходімо вже на нашу яхту. Там зараз туса якраз починається.

Ця яхта, яка в уяві Ани виглядала просто розкішно, чимось нагадуючи палубу люксового круїзного лайнера, виявилася зовсім невеличким прогулочним корабликом, який вже попахував різними видами алкоголю та затяжних трав. Ана аж скрутилася всередині від такого букету ароматів й усвідомлення неминучості. Кораблик відчалив від берега й усе, що їй залишалося це сидіти за маленьким столиком або танцювати на переповненій палубі, стараючись не випасти за її межі.

Ліза потягнула Ану до столика. Вона здавалася основним організатором усього дійства - так легко й невимушено вона спілкувалася з малознайомими людьми, намагаючись їх розворохобити й здружити. Ана про себе захоплювалася такими неочікуваними проявами лідерських якостей новоспеченої подруги.

- Так, а тепер давайте всі дружно вип'ємо за знайомство, - підняла імпровізований келих шампанського Ліза, - до дна. Пора розважатися, - вигукнула вона, швидко спорожнивши одноразовий стаканчик.

Ана зробила ковток. Ігристе мало якийсь дивний гіркуватий присмак. Вона ненароком скривилася.

- Не смакує? - хтось хіхікнув збоку. 

- Та ні, просто рідко п'ю, - виправдовуючись, пояснила Ана.

- Краще допий, - порадив хлопець, - на тверезу голову такі вечірки важко даються.

- Часто буваєш на таких? - спитала Ана, допиваючи склянку.

- На кораблику вперше, а загалом в школі часто тусили. Я Діма, до речі.

- Ана, - представилася дівчина. Руку не протягувала - надто офіційним здавався цей жест для такої атмосфери.

- Ходімо потанцюємо, - запропонував Діма, взявши дівчину за талію й потягнувши її на танцпол.

Ана спробувала відсторонитися, але хлопець міцно тримав її руками.

- Пусти, Дім!

- Та розслабся, ми просто потанцюємо. Якраз прийшли, - Діма забрав руки з її талії, почавши рухатися в такт музиці.

Щоправда музикою це було важко назвати. Це звучало як какафонія. Ремікс якоїсь дешевої молодіжної попси, яка просто вибивала залишки думок з мозку. 

Зате публіка була просто в захваті від такого муззону, відбиваючи ритми на дерев'яній палубі. Опинившись, посередині танцполу, Ана спробувала наслідувати рухи інших, намагаючись не думати, як пошло це може виглядати зі сторони. 

Збіговисько молодих п'яних підлітків, тіла яких вигинаються як пластилін, стараючись доторкнутися своїм тілом до усіх навколо. Ану раз у раз зачіпали, то перекачані сідниці дівчат-ровесниць, то сильний торс Діми, від якого віяло міцним застояним перегаром.

На зміні мелодії, Діма потягнув Ану до себе, пропонуючи черговий коктейль.

- Випий, дівчинко, ти якась надто напружена й перелякана. Тобі не завадило б розслабитися, - з хитрою посмішкою зауважив хлопець, настирливо простягаючи Ані нову порцію випивки.

- Дім, з мене досить, - похитала головою дівчина, та, мабуть, недостатньо впевнено. 

Він підніс склянку майже до її губ:

- Хоч один ковточок, Ан. Ти тільки спробуй.

В такі моменти Ана не сильно думала головою, мозок чомусь взагалі відключався. Вона відпила маленький ковточок й відчула як легкий алкогольний дурман розтікається по її тілу.

- Ось так, молодець! Смачно, правда ж? 

Коктейль і справді був непоганим, явно приємнішим на смак від того недо шампанського.

Ана зробила ще декілька ковтків. Діма підтримував склянку, легко обіймаючи її за талію.

- Ти дуже красива, ти знаєш? - п'яно прошепотів хлопець, нахиляючись до її губ.

Ана задоволено посміхнулася від приємного компліменту, не звернувши увагу на близькість хлопця. Він нахилився ще ближче й Ана відчула його подих алкогольного сп'яніння на своїх губах.

Це вмить протверезило дівчину. Вона різко відвернулася від Діми, проштовхуючись крізь п'яних танцюристів поближче до свого повітря.

Вирватися з переповненого танцполу було не так то й легко. Прийшлось ледь не силою звільняти собі місце серед злитих парочок. В одній з них вона впізнала Ілону й Женю, які зажималися так, наче знають одне одного довгі роки.

Блондинка повисла на його плечі, притискаючись до нього усіма своїми принадами й, легко, погладжуючи його опуклості в джинсах.

"Фу, як це бридко!" - аж здригнулася Ана. І чим вона думала, коли сюди йшла?? Згадавши про випадок з Дімою, їй ще більше соромно стало. "Отак повестися на його лестощі й напитися - оце по-дорослому", - дівчина картала себе за таку поведінку.

Ана нарешті добралася на бортика корабля й збиралася подихати свіжим повітрям, як побачила позаду Діму, який вперто сунув за нею.

"Блін. Оце я вляпалася", - промайнуло в голові дівчини, яка наполегливо старалася знайти вихід. Міцний коктейль давав про себе знати й думки починали плутатися, а ноги ставали все більш ватними.

У такій ситуації желейні мізки Ани не придумали нічого розумнішого, як сховатися в туалеті. Десь на окраїні тверезості дівчина розуміла весь абсурд такої затії, але інших варіантів у неї не було.

Ана смикнула на себе ручку вбиральні.

"Ой, *****. Якого *** двері не закривати?" - мозок дівчини просто зірвався від побаченого, а шлунок скрутився в бажанні випустити весь його вміст на волю. Навіщо робити це в смердючій громадській вбиральні? А якщо вже так кортить, то хоч двері можна закрити?

Ана зі злістю грюкнула дверима, які цього разу вже закрили, судячи з клацання замка. Діма був вже зовсім близько зі своєю єхидною посмішкою, яка випромінювала тільки одне: "Ти не втечеш від мене".

Ана пробувала бігти, хоч, зважаючи на алкоголь це було щось більш схоже на шкутильгання. Ноги підкошувалися, але вона продовжувала впевнено пересуватися вздовж бортика до задньої палуби. Вона обминула кількох хлопців, які справляли свої нужди безпосередньо в річку, переступила через кілька калюж наслідку великої кількості алкоголю, і вже була готова сховатися за поворотом, як боляче послизнулася.

Ана розпласталася на слизькому носі корабля, повільно сповзаючи кудись, проте вона це зрозуміла надто пізно. Вона відчула болючий удар головою об щось холодне й тверде - мабуть це були металеві поручні, а потім її свідомість і тіло захлиснули теплі ніжні хвильки...