Епілог

Яся. Пів року потому.

  Я сиділа за столом і відверто дратувалась від того, що у кімнаті жахлива задуха, що муха дзижчить занадто надокучливо, що артефакт-монокль прилип до ока, що живіт, хоч ще і не надто великий, але вже відчутно заважає нормально схилитись над столом. Застогнала і на цей звук прибігли одразу дві навіжені бабці. Ще один привід мого роздратування. Я по хорошому просила цих ненормальних лишити мене і майбутню дитину в спокої, але бабці були непохитні. Обидві матусі, моя і Дарія, були обурливо прекрасні для свого віку, а якщо бути взагалі чесною, то і для мого також. Я зціпила зуби і злісно зиркнула на цих двох нахаб. Солана Ясна і Евеліна Ясинська, а можливо й не Ясинська, бо мама міняла прізвища навіть частіше за чоловіків, були так само несхожі, як день і ніч. Висока світловолоса струнка леді у блузці і ділового стилю брюках, весь силует якої свідчив про витонченість і смак та невисокого зросту пекуча брюнетка з фігурою «пісочний годинник» на монструозних підборах у гіперсексуальній жовтій сукні для коктейлів. О, дайте терпіння сили природи, є між ними одна єдина спільна риса - неймовірно жахливий, зовсім негнучкий характер. Але майбутня онука зробила обох більш терпимими і мені хотілось їх лише бити, але не вбити. І якщо Евеліну ще якось можна було пережити, бо та незважаючи на заборону місцевою владою звабництва чоловіків, що підпадали під величезний список критеріїв, все одного знайшла нареченого божественного походження, та  ще й закохалась в нього, тому докучала мені значно менше, бо мала своє власне приватне життя. Солану ж випхати за двері міг лише Жар, втім навіть йому доводилось використовувати погрози і лайку. Хоча, маю визнати, що будучи дружиною її любого синочка повинна дякувати вже за те, що мене не отруїли. Можливо через те, що я вже була вагітна маленьким жар-пташенятком, коли вона про те одруження дізналась. Але про це я розмірковувати не хочу, бо мені не можна хвилюватись.

- О, диви! Припхались обидві, не заявлялись. Де, питається, були коли діти потребували ласки, тепла і любові?

  У сірого кота Філіна, мого любого фамільяра, теж був жахливий настрій. В основному через спеку і тонкий емпатичний зв’язок між нами. Жінки на кота увагу не звернули, а одразу ж кинулися допитуватися: що за стогони, чи мені не жарко, не холодно, не душно, не боляче, не вогко і на розриві мого терпіння - чи не хочу я малосольних огірків?

- Ну, от скажіть чесно, ви знущаєтесь?! Які ще огірки?  Йдіть геть, поки я дійсно не розізлилась.

  Нарешті вхідні двері грюкнули і в кабінет зайшов Дарій, чоловік стрімко пересік кімнату і піднявши мене на руки, наче пушинку, ніжно поцілував у губи. 

  Я помітила сліди втоми на  обличчі коханого і легке роздратування, мабуть тому, що позаду нього все ще маячив, як прив’язаний, Арсеній Калиновський. Схоже, перепади настрою Дарія все ще загрожують оточюючим вогненною бурею. Зважаючи на це, а також на те, що поглинач Калиновський таким чином, вбираючи спалахи енергії Дара також вчився своїм чарам і швидко прогресував. Жар останнім часом багато займався нашою з ним спільною справою - переправляв душі за межу. Виявилось в Дарія є й друга нелюдська іпостась. Одного разу, під час різкого перепаду настрою Дар почав змінювати  форму і переді мною раптом опинився не величезний  птах, а доволі таки помітний, палаючий чарівним полум’ям кінь. Він став дибки,  а потім швидко стрибнувши в небо, зник за обрієм. З‘явився уже з душею, яку особисто мав супроводжувати за межу і далі, а я повинна була підготувати її до переходу. На мої запитання, що там далі за межею, Дар відповідав розмито, він сам не пам’ятав, що там, напевно ніхто із живих не повинен знати цього. Сила Дарія, комбінована сила його батька Дажбога та матері жар-птиці, коли перестала бути обмежуваною прокляттям, то вирвалась назовні і була досить руйнівною. Але пів року тренувань і страховки поглинача дуже допомогли нам.  

  Вся команда мого чоловіка роз‘їхалася по домівках, очільники країн кожного з них чомусь почали дуже сильно потребувати добре навчених і тренованих воїнів. З чого б це, цікаво? Але перед тим хлопці добряче наробили галасу у місті і будинкові Данія, котрий чомусь не поспішав виганяти галасливу компанію із свого будинку. Втім його  брат і тут допомагав, вгамовуючи некерованих силою поглинача - нікому не подобалось втрачати, хоч і ненадовго, такі рідні з дитинства чари. Словом, Калиновський, як не крути був дуже корисний і Жар знайшов з ним спільну мову набагато швидше, ніж з Данієм, можливо через поцілунок, але я маю свій важіль впливу - тату від Санни. Тож коли Дар  починає ревнувати до сусіда, я звертаю його увагу на вічне нагадування прихильності метаморфа - його татуювання, що маскує шрами. Загалом все добре, але крім крамнички, за порадою Морани, ми керували ще й детективним агенством з пошуку зниклих душ. Виявилось, що душі також іноді зникають, а родичі ласі до спадку, або ж безутішні кохані загибих мають непереборне бажання їх знайти, тож справ вистачало. Нещодавно до нашої команди детективів приєдналися ще двоє - новоспечене подружжя - Санна і Мар’ян, цілком собі живий, стараннями Морани. Загалом, життя триває, а я дуже щаслива у цьому світі, що став для мене рідним. 

  Дар, барвисто лаючись, вигнав обох матусь, попрощався з Калиновським, який тактовно втік до брата, намагався не провокувати все ще нестабільну силу мого чоловіка. 

- Як ти?

- В твоїх обіймах? Хм, дуже приємно і трохи спекотно, - я грайливо посміхнулась і тісно притулилась до чоловіка, він у відповідь трохи підвис,  дивлячись на мої губи. 

- Ти відволікаєш мене від наступного мого запитання, а в мене є непереборне бажання все ж запитати?