65. Яся. Шлях додому

  Мені було досить легко розгледіти те, про що казав Дар, тонесенькі перекручені канатики, але ж скільки їх! Таке враження, що магія Арсенія не мала змоги пульсувати широким потоком, тому знайшла єдиний вихід - максимально розгалужитись, але у процесі  дуже сильно заплуталась і тепер перекривала власникові життєву силу.

  Арсеній відмер, його обличчя навіть набуло більш менш людських кольорів.

- Ви допоможете мені? - з якимось подивом, більш ствердно, аніж запитально, поцікавився він.

- Та куди тебе вже дінеш?

  Дан продовжував випромінювати таку «радість», що біля нього встигла засохнути фіалка у вазоні, яка до цієї миті надихала мене своїми фарбами.

- Дан, припини! Ти нам так болячок наробиш і без того сил нема.

  Некромант відкашлявся і взяв чари під контроль.

- Перепрошую.

   Некромант звільнив новоявленого родича, котрий встав і не довго думаючи, пересунув секцію на поличці із книжками так, що під нею відкрився вид на сейф. З нього Калиновський дістав жіноче колье, дивовижного кольору. Сіро-зелене, воно увесь час змінювало забарвлення від найсвітліших до найтемніших тонів, а самі ці два кольори змішувались химерним чином, утворюючи міріади блискіток усередині відполірованих до блиску камінців, різних розмірів овальної форми.

- Ось воно, Доля подарувала, але вона попередила, що кольє має обмежену силу і я зможу використати його лише раз і то за потужної підтримки сильних місцевих магів.

  Я підійшла до Дара і він ніжно обійняв мене за талію і посадив собі на коліна. Я трохи зніяковіла, адже не звикла до подібних проявів почуттів за присутності сторонніх, але посмішка коханого швидко змусила мене забути про всі незручності.

- Воно дуже гарне і щось мені нагадує, але не можу зрозуміти що... - я задумливо дивилась на мерехтіння камінців.

- Здається я знаю!

  У Дара загорілись очі, він виразно подивився на Данія.

- Так, форма ідентична.

  Дан взяв із рук Арсенія кольє. Коли вони стали поруч, схожість їх зробилась очевидною, як і ті риси, що відрізняли чоловіків. Але треба визнати, якби не різний одяг, навіть я би сплутала. Чаклун помістив кольє у орнамент в нижній частині оправи дзеркала, артефакти злились ідеально.

- Треба активувати, - як завжди, собі під ніс бурмотів Дан і провів рукою по дзеркальній поверхні, - торкнись кольє!

  Брати на мить завмерли навпроти одне одного, Арсеній торкнувся прикраси і дзеркальна гладь миттєво втратила щільність, утворюючи марево переходу між світами.

  Мене по вінця заповнило полегшення, адже своїм домом я вважала саме будиночок на Межигір‘ї у Чар Світі.

 - Не можна залишати тут твою матір, - похмуро заявив Арсеній. 

  І це правда, мені також хотілось завершити її вбивчі походеньки, але я гадки не мала яким чином це зробити. До монастиря її відправити чи що? Гаразд, з цим можна пізніше розібратись, головне прихопити її з собою, а там далі вирішимо. 

  Разом з ошелешеною мамою, яку привів Калиновський, ми всім дружнім натовпом зробили перехід. Перенеслись досить швидко і опинились у вітальні Данія, де зібралась вся компанія побратимів Дара. Вони обступили нас щільним колом і строкато матюкались. Схоже перехвилювались за життя ватажка через його невиважені рішення. Один Вій стояв спокійний і холоднокровний, як удав. То мабуть зміїна натура так проявилась. 

  Напруга у кімнаті стояла така, що хотілось вистрибнути на вулицю через вікно. Саме цей час мій коханий вибрав для того, щоб вибухнути, це до речі майже не перебільшення. Дар спалахнув, як смолоскип, повністю втрачаючи контроль над чарами. Я кинулась до нареченого, але мені несподівано перегородив шлях Калиновський, у процесі він торкнувся Дарія і вогонь одразу ж зник, разом з усіма чарами, що нас оточували. Судячи зі здивованих і обурених зойків це відчули всі присутні. 

  - Тепер зрозуміло чому в тобі не проявлялись чари, - звернувся Дан до новоявленого брата, - бо ти їх просто поглинаєш. Це і є твій дар, доволі рідкісний до речі і, очевидно, досить потужний. Хтось може чаклувати? 

  Всі присутні спробували використати свої здібності і ні в кого нічого не вийшло зробити.

- Цікаво скільки буде тривати ефект? 

  Дан знову сів на свого улюбленого коника - експеременти і винаходи. Не сумніваюсь, що в його голові вже зріє схема нового артефакта.

  - Це звісно все чудово! 

   Я занепокоєно зазирнула в обличчя коханого, відтіснила Калиновського і пригорнулась до нього.

- Але що трапилось з твоїми чарами?

   Жар якось ніяково пересмикнув плечима і почервонів. Ого!

 - Ну, тяжко контролювати таку потужну силу, що враз на мене звалилась. Зазвичай чари опановують поступово, їх збільшення не таке шалене. Тут вирувало стільки викидів енергії у повітрі, що я просто не впорався зі своєю.

 - А чому ж ти нічого не казав? 

- Та я і сам, до пуття, не розумів, що подібне може статись. Занадто швидко все закрутилось. 

 - Як вчасно тут з’явився поглинач! - вигукнув усміхнений Вій.