64. Жар. Несподіваний чарівник

  Розповідь Калиновського почалась здалеку і добряче мене цим дратувала, власне, як і сам оповідач. Виявилось, що насправді цей самозакоханий павич був сиріткою, котрого прихистили багаті люди, що не мали власних дітей, а от багатства і влади мали хоч греблю гати. І ріс він в достатку, навіть в роскоші, але зовсім без любові. Теж мені страждальць - нещасне дитинство, іграшки прибиті до стелі... Коротше, жив він, не тужив, дорослішав і ставав примхливою гадиною, як і його названі батьки. Ну, на цьому місці насправді, треба зізнатись, що його провини тут мало, бо який приклад перед очима бачив, таким і ріс. Одного разу, в юнацтві сталась із пестунчиком долі незрозуміла прикрість - він знепритомнів і не приходив до тями цілих три дні, і ніхто не знав причини подібного стану і не міг пробудити аж доки він сам не розплющив очі, ніби нічого й не було. Всі зітхнули з полегшенням, але ненадовго. Бо ситуація повторилась через рік і цього разу Калиновський пробув безтемним цілих п‘ять днів. А далі випадки і тривалість дивного сну траплялись з ним все частіше і довше, а інтервали між ними ставали коротшими, лікарі, вчені та навіть маги розводили руками, прогнози останніх були зовсім невтішними - одного разу Калиновський засне і більше не зможе прокинутись і ніякі крапельниці чи магічні підгодівлі не втримають його на цьому світі. От тоді і з‘явилась вона - богиня Доля, котра чомусь була прихильна до нього і вирішила розповісти, яким чином можна зняти прокляття. Саме так, богиня розповіла, що Калиновського переслідує саме прокляття, яке колись на його рід наклала відьма з роду Моранович, чорна вдова, що вбиває чоловіків під час шлюбної ночі. Його предок не піддався чарам відьми, розповідала богиня, і вона жорстоко покарала його і всіх його нащадків. Але існує спосіб зняти злі чари. Одружитись із незайманою дівчиною із роду Моранович і принести в жертву прокляттю життя цієї відьми. І справді всі жінки із роду Моранович, яких Калиновському вдалося відстежити були чорними вдовами, тому якихось докорів сумління щодо майбутнього вбивства дівчини він не мав, адже вважав, що зупинить монстра, який скоро продовжить криваву традицію роду. Але щоб знайти дівчину йому довелося добряче попітніти. Тричі, завдяки старанням детективів та магів, він думав, що натрапив саме на таку дівчину, але двоє з дівчат виявились взагалі не з роду Моранович, а третя зовсім не цнотлива, була вже заміжня кілька разів і поховала тих своїх чоловіків без особливого жалю. Тоді він вирішив  дізнатись чи є в неї діти і нарешті натрапив на слід Ясі. Бо цією третьою була її матір, жінка заковтнула наживку із грошей і вже готова була продати поважному нареченому власну дитину. Ну, принаймні так це виглядало для сторонніх, втім  вони обидва знали, що перша ж шлюбна ніч має вбити багатенького нареченого. Але планам Арсенія не дано було втілитись в життя, бо Яся втекла. При чому втекла спочатку в таке місце де її захищала магія, а потім і зовсім зникла з усіх радарів. Як не шукали молоду відьму нишпорки, ніде не могли знайти і тоді, коли він геть вже зневірився і приготувався до неминучої смерті, в його життя знову втрутилась Доля. Вона подарувала йому артефакт, що допомагає подолати межі світів і навчила, як за допомогою магії віднайти втрачену відьму. Звісно шукав дівчину не він, бо магією геть не володів, але вирушив за нею сам, бо вважав цей шанс єдиним для свого порятунку і нікому більше таку важливу справу довірити не міг. Таким чином Яся і потрапила знову до свого рідного світу.

- Але все це не має жодного значення, бо ти вже стала жінкою, - звернувся Арсеній до Ясі, а потім відвернувся і сівшим глухим голосом закінчив, - не кажучи вже про те, що ти ніяка не вбивця.

  Вся наша компанія трохи принишкла, обдумуючи розповідь Калиновського. Яся і Даній дивились на нього похмуро і я розумів чому. Дуже дивна історія з його предком точно якась химерна вигадка, як і саме прокляття. Усі ми володіли чарами, здатність бачити суть або ауру від мене нікуди не поділась і ніякого прокляття на чоловікові не було. Зате чудово простежувались чарівні потоки, в яких жевріли сили Арсенія. І вони буди дуже дивними: неймовірно тонкими, але в такій кількості, якої я в жодної істоти за все життя не бачив, та й не чув про таке.

- А хто тобі взагалі сказав, що ти магією не володієш? - зайшла з цікавого боку відьма.

  Арсеній здивовано підвів голову і втупився у дівчину розфокусованим поглядом, здається він подумки встиг себе поховати.

- Що? Та я ж не маю жодних здібностей.

- А чарівники тут, що не бачать потоків сили? - запитав у Ясі Даній.

  Вона похитала головою.

- Не чула про таких, можливо немає достатньо сильних.

- Але ж ти бачиш? 

- Тепер бачу, а раніше не могла.

  Я зітхнув, розуміючи, що доветься тепер ще й цим опікуватись, ніби крім нього в нас проблем немає.

- Я бачу кілька закупорок, такі тонкі потоки і в такій великій кількості, особливо за повної відсутності користування даром, нічого дивного, що тобі енергії бракує, але в цьому світі занадто мало чарів, щоб це виправити, доведеться вирушати до Чар Світу. Можливо назавжди. Немає на тобі ніякого прокляття і ти не зовсім хворий. Просто ти чарівник, який не здатен користуватись власною силою.

- Але ж навіщо тоді вся ця історія?

- Доля наполегливо намагається звести рід Моранович з усіх світів, - сумно зазначила дівчина.

- А я тут до чого?

Дуже закономірне запитання.

- Це мабуть тому, що тобі не пощастило бути родичем  Долі, а судячи з того, що в мене з тобою з’явився ментальний зв’язок, то тобі ще більше не пощастило, бо ти мій брат, - похмурішим я Данія ще не бачив, що дуже дивно бо він завжди досить похмурий, - де там твій артефакт? Будемо з дзеркалом його комбінувати, либонь щось і вийде. Ти ж не хочеш ще років триста сплячу красуню вдавати? Ото твоє оточення здивується.