63. Жар. Переміщення

  Приготування до ритуалу, та й власне сам ритуал Дан завершив дуже швидко і дуже успішно, із якоюсь маніакально задоволеною посмішкою, він дивився на рівно виведені символи в колі на підлозі і на дзеркало в центрі якого почало вібрувати і мерехтіти марево переходу між світами, щоб чари знайшли точне місце знаходження Ясі, Даній використав мітку, яка тісно пов‘язувала нас із коханою. 

- Пройти може тільки той, у чиїх жилах тече хоч крапля крові богів, - зі злорадством промовив артефактор і зробив крок у марево.

  Мене трохи підкинуло від злості, сподівається, що я не зможу пройти? Герой-рятівник! Мимоходом глянув на Вія, який похитав головою на моє мовчазне запитання. Що ж, доведеться впоратись самому. Я занурився у марево і миттєво наздогнав Дана, перехід між світами відчувався, як значно довший, ніж наприклад між країнами. Мабуть я все ж таки не зміг заспокоїтись, бо побачивши артефактора одразу захотів натовкти йому пику і якось так вийшло, що намір миттєво перейшов у дію, тому коли ми з ним раптом опинились посеред чийогось кабінету, виглядали обидва трохи пошарпаними.  Оглянувши кімнату, побачив кохану і одразу ж кинувся до неї, з величезним полегшенням відмічаючи, що принаймні візуально з Ясею все гаразд. Притиснув до себе і кілька миттєвостей просто обіймав, усвідомлював, що вона жива. 

- Як ти, моя рідна?

  З рівня грудей донеслись, притлумлені звуки. Трохи  розімкнув обійми.

- Якщо не відпустиш, буду трохи мертва від асфіксії, - здається і справді переборщив, - все гаразд.

 Посмішка осяяла її обличчя і я нарешті почав сприймати навколишню дійсність. На підлозі лежав мужик, корчився від болю і дуже сильно нагадував Дана, при чому зовсім не корчами, а пикою. 

- Це хто?

- Це мій інший наречений.

  Щось мені знов стало геть погано і з’явилось дивне відчуття дежавю. А саме - непомітним для себе чином, я підняв «іншого нареченого» і пришпилив кігтями до стіни. Так, точно! Таке вже було сьогодні, з Данієм, тільки ще стіна тліла, а зараз не тліє. А чого? Прислухався до своїх відчуттів і зрозумів, що кудись поділась значна частина чарівної сили. В мозку трохи розвиднілось, зрозумів що цей світ значно менше наситчений чарівною енергією, ніж Чар Світ. Ну то й нічого, кігті все одно лишились, щоб цього от недонареченого подерти! Тобто нічого? А якщо Дан втратив сили так само, то як ми вертатись будемо, перехід же закрився, чи вистачить його сил, щоб активувати дзеркало? Добре, хоч воно з цього боку лишилось.  З мого горла вирвався дивний звук, схожий на гарчання. Надихнуло те, що злість є на кому вимістити. І я з насолодою врізав мужику схожому на артефактора так, що той вирубився. 

  Дружною компанією, ми сиділи в кабінеті Арсенія і колективно намагалися видумати план переміщення. Пана Калиновського, все ще непритомного, Даній прив‘язав до стільця і він сидів разом з нами, але участі у обговоренні не приймав, бо був все ще непритомний.

  Після нехитрих маніпуляцій збоку Дана, стало зрозуміло, що просто так дзеркало активувати у нас не вийде. Тоді ми трохи поматюкались і сіли вирішувати проблему колективним мозковим штурмом. Поки мізки активувались досить в‘яло, а хотілося б більшого, бо щось мені вже якось перед Ясею трохи соромно, рятівник недороблений... Дівчина, ніби прочитавши мої думки, лагідно посміхнулась і взяла мою руку в свою долоньку.

- Може попросити допомоги у богині? - досить таки невпевненим тоном запропонував Дан, - залишатись у цьому світі не маю жодного бажання, тут якось організм пристосований до чарів голодує. Дуже дивне відчуття.

- І кого просити будемо? - скептично розмірковувала вголос Яся, - ми з Даром зовсім нещодавно мали щастя зустрітись із Мораною, так ось... Я б воліла наступну нашу зустріч перенести на якомога довший термін, є ще варіант - Доля, судячи з вашої з паном Калиновським разючої схожості, десь вона і в його родоводі справно потопталась. Але в тому разі, якщо просити про допомогу будемо її, то нам з Даром одразу можна готуватись до зустрічі з Мораною і то лише в якості богині смерті.

  Дан зітхнув, але сперечатись не став. Саме тоді до нашого обговорення вирішив приєднатись Арсеній, тобто він нарешті опритомнів.

- Що за?.. почав диким котом шипіти мужик, смикаючи зв’язаними позаду руками. Мотузка знайшлась у наплічній сумці артефактора, в якій при ходьбі брязкали і диринчали якісь предмети.

- Закрийся і відповідай по суті, бо я ще досі невпевнений чи варто залишати тебе живим, - кровожерливий звір знову взяв наді мною гору, коли я подивився на непорозуміння, яке намагалось вкрасти мою сім‘ю, - яким чином ти потрапив до Чар Світу?

  Яся трохи стисла мою руку і звернулась, до свого викрадача.

- Це мій наречений, Арсенію, він також є батьком моєї майбутньої дитини, тому якщо Ви думаєте, що я безсердечна відьма, яка поїдає чоловічі серця, Вам доведеться трохи переглянути теоретичні знання про дівчат із роду Моранович. Я впевнена, що ми цивілізовано зможемо вирішити наш хм... невеличкий конфлікт. Мій коханий зараз трохи...

  Яся подивилась мені в очі, ніби вишукувала там необхідну їй інформацію.

- Збентежений моїм зникненням...

- Ага, коли професійний вбивця монстрів збентежений, то таке собі ... не дуже видовище, особливо коли перебуваєш десь у зоні досягаємості, - майже під носа собі бурчав Даній.

  Коли Арсеній подивився на Дана вийшла німа сцена в стилі: ми вас не чекали, а ви приперлись.