62. Яся. Інший наречений

  Чекати довелось недовго, майже одразу двері відчинились. На мене з острахом дивилась дівчина у формі служниці. Молода і схоже не дуже досвідчена, вона мовчки чекала моїх подальших дій.

- Я вимагаю зустрічі з паном Арсенієм Калиновським. Негайно!

  Вигляд я мала не дуже презентабельний, все ж таки мене майже з ліжка висмикнули, з ліжка з коханим. На мені була прозора нічна сорочка до кісточки, яка плавно огортала всі вигини тіла,  зверху я накинула халат, добре, що хоч він із цупкої тканини, коли йшла відчиняти двері візитеру. Схоже мій натиск і впевненість все ж зіграюли вирішальну роль і дівчина вирішила погодитись.

- Я повідомлю господаря про Ваше прохання.

  Двері миттєво зачинились перед самим моїм носом, добре хоч назовні його не висунула, а то постраждав би. Засумувати поруч із на диво мовчазною родичкою я не встигла, повернулась вже знайома служниця і попросила мене слідувати за нею. Ми йшли вздовж широкого коридору, на стінах якого висіла нескінчена кількість портретів, підозрюю, що династійних. Основною рисою, яка простежувалвсь на обличчях у всіх представників роду, була байдужа пиха. Якщо б мене хтось запитав чи можливо задерти носа ще вище, я б із впевненістю сказала, що ні. З цими веселими роздумами я й потрапила до кабінету господаря. І тут я  трохи підвисла, тому що я зрозуміла яка дивина примарилася мені ще у Чар Світі. Ну, я так думала, що примарилася, але ж ні, це був саме він. Його уважні сірі очі, вольове обличчя, атлетична статура, вилитий Даній, окрім  хіба що, характерно сімейного пихато задертого носа. Ото вже точно було не про Дана. І все ж чоловік, що сидів переді мною в кріслі, відрізнявся від Данія ще й відчутною енергетико влади та самовпевненості. Він був гарний, багатий, впливовий і знав собі ціну, що до речі, геть зіпсувало і без того не найкращий настрій.  Арсеній, тим часом, підвівся, галантно торкнувся легким поцілунком моєї руки і зробив це так природно, що я навіть зніяковіти не встигла. 

- Вітаю, пані Яснославо! Дозвольте представитись, дорогоцінна моя наречена. Мене звуть Арсеній Калиновський, маю сказати я дуже радий нарешті віднайти Вас. Прошу, будь ласка,  влаштовуйтесь зручніше.

  Чоловік кивнув мені на диванчик, що стояв біля важкого дубового робочого столу, а коли я, подякувавши, вмістила туди свою філійну частину, всівся поруч. Маю сказати, що дратував він мене знатно, я взагалі не любила предтавників так званої «блакитної крові», які з невідомої навколишньому світові причини вважали себе чимось кращими за інших.  Але конкретно цей індивід, схоже, мав підстави так вважати, про що свідчили численні винагороди і дипломи з його ім’ям у найрізноманітніших галузях. Дратували такі обставини ще більше. Коли він посміхнувся білозубою посмішкою ловеласа, я мало не почала гризти нігті від люті.

 - Маю сказати, пане Калиновський...

- О, прошу... просто Арсен...

- Пане Калиновський, бути заручницею мені зовсім не подобається, а ще я зовсім не Ваша наречена! І одразу ж переходячи до суті - навіщо я Вам?

  Чоловік продовжуючи посміхатись, схопив мене за руку.

- Яка пристрасть! Чудово, бачу ми не засумуємо одне з одним. 

- Звичайно ж ні! Бо ми не будемо одне з одним, в мене вже є наречений і можу Вас запевнити, що не тільки Ви здатні так невимушено подорожувати між світами, - тут я звісно добряче покривала душею, Дар точно не міжсвітовий мандрівник, але я впевнена, що він знайде шлях, такий вже він між коханий, просто сидіти склавши руки не стане, а я тим часом теж постараюсь для власного порятунку, та й взагалі пора розставити всі крапки над і. Якщо я правильно пригадую світську хроніку, то всі колишні дружини цього улюбленця долі, живі, здорові і навіть трохи збагачені, після розірвання шлюбу, матінка моя, хоч і прикута, але жива-здорова. Отже мій співрозмовник навряд чи маніячий вбивця-психопат, та й типаж зовсім не той.  Отже спробую додати ложку дьогтю в його бочку меду і дати зрозуміти, що я зовсім не його типаж. 

- І взагалі, давайте менше цих емоційних гойдалок, я - вагітна, хвилювання мені протипоказані. Я вже не кажу про шкідливість сонного зілля, яке Ви на мені застосували при транспортуванні між світами, - на тобі цнотливу наречену!

  Це мабуть вперше я побачила, як з його обличчя злітає вся пиха і самовпевненість, така зміна настрою добряче мене надихнула. 

- П...перепрошую... вагітна? Але ж... 

  Чоловік стрімко звівся на ноги і натиснув на кнопку  ,  що знаходилась збоку столу. До кабінету миттєво постукали, увійшла служниця.

- Ганно, принеси з лабораторії тест на вагітність, запитаєш у П‘єра, він тобі його надасть. 

 Коли служниця зникла з кабінета, прагнучи якнайшвидше виконати доручення невдоволеного господаря, Арсен звернувся вже до мене.

- Я маю перевірити правдивість Ваших слів, панно. Бачу матінка вже встигла Вас трохи просвітити щодо деталей проведення ритуалу, отже й про смертельну небезпеку для життя вона просвітила, тож впевнений, Ви можете зхитрувати.

- Звісно ж, шановний пане! - в тон викрадачеві відповідала я, від чого він здається таки скрипнув зубами, - не відмовляйте собі в задоволенні дізнатись, що я вкрай чесна дівчина. 

  Коли я, виходячи із вбиральні, помахала смугастим тестом перед носом Калиносвького, то мені здалося , що я трохи поспішила з висновками, що ніякий він не маніячий психопат, бо отакі очі мабуть в Джека Різника були перед першим вбивством, такі ж злісні і налиті кров‘ю.