58. Яся. Зустріч з Мораною.

   Я дивилась на змерзлу до стану скам’янілості фігуру Дара і серце моє розривалось навпіл. Як я допустила це? Я впала на коліна і обійняла його за руку, що він простягав до мене, коли застигав.

- Ох, мій любий, Дарій! Чому ж ти нічого не сказав, чому не довірився мені?

  Два дні я ходила, наче примара. Не їла, не спала, здебільшого дивилась в одну точку і не розуміла, що відбувається навколо. Здається мене кликала моя помічниця з лавки, десь на околицях свідомості надходила інформація, що якийсь гість настирливо намаграється потрапити до будинку, тепер мені було всеодно... У грудях діра утворилась, я відчувала, як вона більшає, як поглинає все хороше, що є в мені. Не підходила до кімнати де все сталося. А сьогодні ноги самі понесли мене до нього. Коли мозок почав виявляти щось схоже на робочу активність, я подумала, що ймовірно  змогла б побачити душу Дарія і прожогом кинулась до нашої кімнати. Це мабуть єдина думка, що зараз тримала мене на цьому світі. 

  Душі коханого в кімнаті не було, я побачила застиглу фігуру і відчула, як моє серце, і так розбите в друзки, знов розбивається, вже в пил! Непролиті сльози вирвалися з мене бурхливим риданням. Розпач так сильно охопив все єство, що я навіть не помітила - навколо щось відбувається.

- Ти змусила мене похвилюватися, люба! Я вже гадала доведеться якийсь інший спосіб вигадувати, аби розчаклувати твого птаха.

  Я стрепенулась і підняла голову, аби побачити струнку, високу брюнетку посеред кімнати.

  - Що?

  Раптом, я зрозуміла, що рука до якої я притулилась щокою - тепла, підняла очі вгору і не повірила. Жар вже нахилявся до мене аби підняти з колін. Потужний потік щастя, радості і полегшення мабуть збив би мене з ніг, якби я стояла. Дарій підняв мене на руки і міцно притис до себе.

- Щастя моє, вже все закінчилось. Я поряд, поряд.

  Я все ніяк не могла вгамувати ридання, весь біль, жах і злість виходили разом зі сльозами, а їх було чимало.

- Ви хоч розумієте як рідко з`являється на світі хтось на зразок вас двох? Відьма, що відмовляється мати нащадків, через те що не хоче чиєїсь смерті і Жар-Птах, що ладен померти заради того, щоб відчути що таке кохання?

  Дар дивився на гостю із підозрою, готовий в разі чого схопити мене в оберемок і дременути на край світу, клянусь, я це печінкою відчула. Схоже незнайомка також.

- Та ну! Хіба не впізнаєте мене? - Довга чорна сукня, розмальована черепами, строге красиве бліде обличчя, чорне блискуче волосся та два серпи з довгими ручками, що вона носила поєднаними хрест на хрест на спині, змінилися лахміттям, зморшками, сивиною і заплющеними очима. Добре хоч домовину Баби Яги не притягла з болота.

- Морана?

  Дар, як завжди, метикував швидше за мене.

- Ясю, сонце моє, а трохи раніше ти поплакати йому на руку ніяк не могла?

  Морана закотила очі, повернула собі дівочий образ, наче влізла в звичну сукню, пройшлась по кімнаті і граційно опустилась на витонченої різьбярської роботи стілець.

- Добре, поясню. Гадаю, треба  розповісти все із самого початку, бо коли ж розповідати про самий початок пригоди, як не наприкінці?

  Жили були дві богині, які зазвичай перетиналися одна з одною лише, так би мовити, формально. Богиня Доля, що створювала нитки життя всього живого і Морана, богиня зими, смерті та переродження. Мабуть так було б і надалі, якби нам обом, окремо одна від іншої, не захотілось розважитись. Я зустріла твого пращура, Ясю, коли він купався у ставку. Такого гарного, хлопця серед людей мені ще ніколи не доводилось бачити і одразу вирішила його спокусити, маю зауважити, це виявилось для мене дуже легким завданням. Трохи пізніше, я дізналася, що того ж дня Доля вже зустрічала його і закохалась, вона вже пряла нитки, щоб з ним перетнутися, але я випередила її, та ще й завагітніла. Мені б змовчати, але я тоді занадто щасливою була. За тиждень, той парубок помер, зрізаючи його нитку, я бачила, що його час мав настати набагато пізніше, та змирилась, зважаючи на розбите серце Долі. Але Доля не заспокоїлась на тому і почала плести нитки самотнього життя для всіх моїх дочок, і я мабуть би втрутилась раніше, якби не одне «але». Вже після першої Моранівни, мої дочки зрозуміли, як діє це ... скажімо прокляття. Але ніхто й ніколи не намагався вберегти свого чоловіка, наперед плануючи життя без нього, але з дітьми. Тому я вирішила, що вони заслуговують на таку долю, аж поки не з`явились ви. Чесно кажучи, я в захваті. Коли ви одночасно звернулися до мене, в ніч на Іван Купала з кардинально протилежними проханнями, із різних світів, я стрибала від захвату, наче дитина. Дарій просив, щоб ти потрапила у Чар Світ і не мала змоги пригадати ту розмову, що відбулася між вами у неї у ві сні, а Яся просила вберегти обраного їй долею чоловіка. І ви обидва були такі щирі, бажання ваші такі потужні, а ситуація такою винятковою, що я вирішила взяти справу в свої руки і почала діяти негайно, лиш ваші голоси змовкли. Одним з атрибутів мого вівтаря у Ясиному світі був колодязь, я одразу ж забрала її пам`ять і чари та змусила стрибнути у колодязь, утворюючи всередині нього перехід між світами. У випадку Дарія за мене майже всю роботу зробила його матір, усіляко притісняючи його бажання подорослішати, вона змусила сина прагнути цього найбільше. Дарій, хоч і маленький, але неймовірно талановитий, хитрістю зміг проникнути вночі до вежі, де Птахи починали проходити іспит, а саме у портальній залі між світами. Ви зустрілись одразу ж, навіть не підозрюючи, що ваші долі давно пов`язані. Не дивуйтеся різниці у часі, моя свідомість існує одразу у всіх просторах, до того Чорна Ніч у Темному Лісі відбувається в окремій просторовій кишені, тому ваше прохання прозвучало для мене одночасно. А далі, кошенята мої, переді мною постала дилема - як би так вчинити, щоб твоя доля, Дарію, втілилася, а ти при цьому лишився живим. І тоді Баба Яга, тобто я, прийняла ваші дари, а вам лишила свої. По перше це маячки за якими я могла точно знати, що і коли з вами відбувається, по друге - я заховала у оці, що передала Ясі живу воду (дякую своїй сестричці, що позичила), а у пері, що непомітно повернула Дарію, під час його дорослішання, сховала мертву воду. Під час поєднання одне з одним, з`являється іскра життя, яка і повернула Дарія. Тобі, Ясю, мабуть цікаво, що то за дивину, подарувала тобі лисиця і наказала з`їсти перед першою шлюбною ніччю. Це насіння диво-соняшника, який дарує чарівний вогонь тому, хто його з‘їв. Це тимчасове явище, але в твоєму випадку з трьох днів воно продовжиться до дев’яти місяців, бо дитинка твоя вже птиця сонця. Лисиця знала про головну умову народження Жар-Птиці і в знак подяки, вирішила зробити вам подарунок. Ясю, ти так довго не підходила до свого коханого, що я вже подумала мені доведеться тебе підштовхнути.