56. Яся. Згадати все.

  Його губи і руки змушували тіло тремтіти від передчуття чогось неймовірного. Дотики викликали шквальні емоції,  мені було дуже важко виринути з цього океану відчуттів, але якась думка нав’язливо намагалась пробитись до свідомості. Ми перевернули аптечку, яка все ще лежала на трюмо, вона впала на підлогу, а я схопилась, зрозумівши, що саме непокоїть мене. 

- Вибач любий, я на секундочку! - я посміхнулась багатообіцяючою посмішкою, а він приречено застогнав, випустив мене з обіймїв та притулився чолом до дзеркала, ніби намагався охолодити палаючу шкіру. Я прожогом кинулась до мінзурки з регенеративним знеболюючим зіллям,  яка валялась поруч із ніжкою стола. Так, наш перший раз, і я точно не хочу зважати на певний дискомфорт, неминучий під час позбавлення цноти, але його можна уникнути, вживши деяких заходів. Я без вагань проковтнула гірку мікстуру і повернулась до Жара. Він опирався на трюмо і пильно стежив за мною своїми дивовижними очима кольору стиглої вишні. Схоже він зрозумів причину моїх маніпуляцій і дещо опанував себе. 

- Ти готова?

  І було в цих двох словах стільки турботи і водночас нетерпіння, що я ледь сама не стрибнула на коханого. 

- Так.

  Він відштовхнувся і обережно пригорнув мене до себе, пропускаючи пасмо мого волосся крізь пальці. І я зрозуміла, що тепер ми більше не будемо поспішати.  З безмежною ніжністю, Дарій зазирнув мені в очі, а потім перевів погляд на губи, а коли нарешті накрив мої вуста жаданим поцілунком, світ вибухнув міріадами відчуттів. Він знову підхопив мене на руки, так тихо і делікатно, наче я була тендітною порцеляновою лялькою, і поклав на ліжко, звільняючи від одягу повільно і зі смаком. Настав час досліджень для нас обох, наші руки сплітались в обіймах, губи в поцілунках, нарешті поєднались наші тіла, а з ними з‘єднались і душі. І в найголовнішу мить цього єднання, безмежно щаслива і водночас спантеличила шквальним потоком відчуттів, я раптово згадала все. Спершу на думку прийшло те ім‘я, яким нещодавно до мене звернувся Жар - Яснослава. Я чітко зрозуміла, що воно моє. Справжнє. З минулого життя, з іншого світу.  Потужний вир спогадів заполонив свідомість, мені здавалось, що пройшли години, лише згодом я зрозуміла - миттєвості. Я згадала себе маленькою самотньою дівчинкою, з якою не хотіли гратись однолітки, бо дівчинка ця вважалась проклятою. Згадала, як часто ми переїздили з мамою, адже її сміливо можна було назвати чорною вдовою і ця назва цілком би відобразила саму суть цієї жінки. Але вона завжди була обережною,  між похороном і весіллям мав сплинути деякий проміжок часу, також обов’язковий переїзд, іноді в іншу країну, якщо місто видавалось їй замалим. Я ніколи не розуміла логіки якої вона дотримувалась, але маю визнати, маму жодного разу навіть не затримали за підозрою в убивстві. І хоча до загибелі своїх чоловіків вона мала безпосерднє відношення, але спосіб смерті, а саме - швидке замороження, спантеличив не одного слідчого й патологоанатома. І дійсно, спробуй поясни, яким чином чоловік, що відпочиває посеред мальовничого острова на березі океану, в розпал літа за кілька хвилин перетворюється на бурульку, зважаючи на те що холодильники які вмістили б його тіло були відсутні. Та й аналізи свідчили, що смерть наступала саме від  переохолодження. Мені насправді дуже важко уявити роботу слідчих з такими от мерцями, але й це  не важливо, а важливо те, що я мала вийти заміж. Бо згадала я також, що одного дня пані Евеліна прийшла додому дуже зосереджена. Якщо зазвичай вона не дуже звертала на мене увагу, перекладаючи обов`язки догляду і виховання на інших, а саме - няньок і вихователів, то зараз погляд її чорних глибоких очей важезною брилою впав на мої тендітні плечі. Вона прискіпливо роздивлялась мене, відмічаючи кожну деталь мого образу, а коли заговорила, моє серце завмерло від жаху. 

- Ти стала дорослою, Яснославо, довго користувалась всіма тими благами, що я давала тобі, нині прийшов час повертати борги. 

 Жінка граційно опустилась на красиву, персикового кольору, софу, поклала ногу на ногу і запалила. Її довге чорне волосся красивою, добре продуманою, хвилею спускалось на плечі, сукну футляр червоного кольору ідеально сиділа на спокусливій фігурі, а шикарні туфлі на височенних підборах чудово завершували образ жінки-вамп.

- В мене є на прикметі один розбещений красунчик і я б сама із задоволенням його обкрутила, але цей ловелас полюбляє молоденьких незайманок. 

  Пані Евеліна подивилась на те як мене пересмикнуло і чомусь зробила свої висновки, які були дуже далекі від моїх істиних почуттів.

- Не бійся, крихітко, я про все дізнавалась. Жеребчик фанатіє від молоденьких-солоденьких, але й сам не забуває свою партнерку радувати пестощами, тому твій перший раз буде навіть приємним, - вона скривила соковиті губи, професіонально підмальовані червоною помадою, - навідміну від мого. А потім спрацюють гени роду Моранович і все закінчиться. Твоя справа схилити його до одруження, а зважаючи на те, що він вже був одружений тричі, це не така вже й важка задача. На свій вік не зважай, макіяж і підробні документи зроблять з тебе повнолітню. Я всьому тебе навчу, дівчинко! Крім того, не забувай, що на тебе покладено велику місію продовження роду Моранович, тож користуйся можливістю! А зараз іди відпочивай. 

  Я згадала, як мчала до своєї кімнати чітко розуміючи, що буду тікати, не розуміла ще, куди і як... але схоже добре замітати сліди, це у нас із мамою сімейне, бо згодом я вже спакувала речі і придумала, яким чином хоча б відстрочити такий ненависний для мене спосіб життя, яким жила пані Евеліна Ясинська. Ні не Моранович, хто ж буде називатись проклятим прізвищем, плануючи загарбати статки чергового чоловіка.  Я втекла до Великої відьомської академії магії та чарів, тому що в разі вдало складених іспитів стала б магічно захищеною принаймні на рік, а можливо і на всі п`ять, якщо дуже постаратись. Це був своєрідний магічний договір між учнями та закладом, який можна розірвати лише в разі провальних іспитів. І ніхто навіть рідна мати не взмозі вплинути на цей договір,   адже це не матеріальний папірець, який можна підробити. Чари діють інакше, завжди чесно до кінця. Так я стала найкращою студенткою на факултеті травництва та зілля, адже інших здібностей не мала. Добре, що принаймні краплина магії проявилась, бо було б мені непереливки. Мама звісно знайшла мене, і періодично влаштовувала якісь підлянки, намагаючись змусити мене закинути навчання. Одного разу навіть заплатила красунчику однокурснику за те, щоб той почав залицятись і тоді я справді мало не вилетіла, врятувала лише злість і бажання хай там, що бути доброю й порядною людиною. Вбивства через гроші в цей образ ніяк не вписувались. Теплим промінчиком сонця майнув спогад-сон про Дарія, такого чарівного і доброго, про романтичний поцілунок на фоні воріт академії, щільно оповитих плющем. Про те, як він благав мене бути з ним, незважаючи на смертельні наслідки. Останнім прийшов спогад про те, як я ворожила на свята на судженого біля колодязя в одному з темних закутків академії, як побачила, що на поверхні водної гладі проявився образ Дарія і як несамовито благала богиню Морану допомогти хлопцеві, щоб його оминула лиха доля стати моєю половинкою. А далі, невідома сила штовхнула мене і я стрімко полетіла вниз, щоб опинитись без пам‘яті в Темному лісі.