50. Яся. Підготовка

   Прокинувшись, я знову відчула в грудях пекуче розчарування. І хоча я не розраховувала, що Жар прийде до мене у ві сні, надія все одно жила всередині мене і не зважала на жодні доводи розуму. Я точно знала, що коханий живий, а ще розуміла, що він навіть Вія надіслав аби впевнити мене у своїй загибелі. Такі роздуми заганяли у розпач, а мені треба було зосередитись на першочерговому завданні - вивченні закляття і танцю, все інше має почекати. Тож я змусила своє тіло рухатись і піднявшись із ліжка пішла відчиняти лавку із зіллями. Моя помічниця, травниця на ім‘я Сільва, отримала список закупівлі на сьогодні і відправилась на ринок, після чого вона відчинить крамничку. Я ж попрямувала на кухню, де на мій подив, незважаючи на ранній час, вже були ознаки життя. 

  Іннарі з Данієм вели ввічливу ранкову бесіду, в руках артефактора я виявила горнятко з тонізуючим напоєм, Іннарі готувала сніданок, здається, на всіх.

- О, привіт, красуне! Як спалось? 

 Настрій подрузі псувати не хотілось, тому вичавила з себе вимушену посмішку, судячи з виразу обличчя лисиці, краще б не посміхалась. 

- Ти ж не проти, я в тебе тут трохи похазяйную? -запитала, саджаючи мене на стілець поруч з чаклуном, тицьнула мені в руки чашку з напоєм над яким закручувався пар.

  Сидіти поруч з Даном, який також напружився з моєю появою, хотілось не дуже. Його нещодавнє невдале залицяння змушувало нас обох ніяковіти.

  Іннарі продовжувала тріщати, ніби не помічаючи напруги в повітрі. А може старалась відволікти нас. Зрештою вона закінчила готувати омлет з овочами і розділила їжу на чотири порції, одну лишила в пательні.

 - Як схоче, сама попоїсть, - це вона мабуть про сплячу красу... тобто русалку. 

  Ми ж вирішили поснідати на кухні і мовчки втамували голод омлетом і шматком хліба. Мар‘ян не майорів над моєю головою і я запідозрила його в підгляданні за Марисею, бо вчора надто вже він на неї слину пускав. Так, русалка дуже гарна і жіночна. 

- То який план уроків, - зі слабкою посмішкою запитала я Іннарі. 

 Веселий промінчик сонця торкнувся обличчя лисиці, підсвічуючи її золотаве волосся з рудим відливом, він ніби заграв з маленькими цяточками ластовиння на її задертому носику. Сонячна дівчина, поруч з якою тепло. Не дивно, що навіть такий похмурий тип, як Дан, почувається поряд з нею комфортно. 

- Будемо відпрацьовувати рухи, а як прокинеться наша вобла річкова, зробимо пісню з підтанцьовкою. 

  Дан вдавився і закашлявся, я й сама не втрималась від посмішки. 

- Дівчата, я маю поїхати до управління. Вночі прийшло повідомлення, з`явилась нова інформація у справі Таші, маю переговорити зі слідчим і відзвітувати з приводу просування розслідування. Ви тут не сумуйте без мене. 

- Дане, останній ритуал відбудеться на людському кладовищі, на це вказує видіння Іннарі, та й моя інтуїція і здоровий глузд також. Де ще бути неупокоєним людським душам?

- Дякую, Ясю, я це врахую. Не проводжай, гарного вам дня, красуні. Хай там що, я впевнений ви впораєтесь. 

 Посмішка чоловіка була такою щирою, що я мабуть вперше помітила, яким він насправді може бути чарівним, якщо забажає. Данїй піднявся і галантно, поцілувавши нам обом руки, пішов на вихід.  

  Іннарі задумливо дивилась на двері за якими зник артефактор.

- Гарний, еге ж?

- Сподобався?

  Лисиця хитро зиркнула на мене з непроникним виразом обличчя. 

- Навколо тебе забагато гарних чоловіків, може планую одного привласнити. 

- Гарних чоловіків? Це ти про Данія і Жара?

- Ще привид є.

- Ти його бачила?

- Тільки у видінні.

- Занадто жіночний, як на мене.

- То чаклун і птах гарніші?

- Не заговорюй мені зуби, тобі сподобався Дан?

  Ми обидві одночасно засміялись, добре було так просто сидіти на кухні і обговорювати, симпатичних хлопців, не думаючи про наближення страшних подій. Так ніби ми не збираємось хвилин через десять йти вивчати танець, що відправить сотні неупокоєних душ за межу, будучи при цьому свідками кривавого ритуалу. 

- Об‘єктивно, найгарніший з них Вій, - Марися пропливала по кімнаті і взялась за сніданок, сідаючи поруч з нами за стіл.

- Об‘єктивно, Вій в моєму оточенні буває нечасто, а от те що ТИ про нього згадала звучить досить промовисто. Але ти права, Вій - неймовірний красунчик.

  Іннарі здивовано на мене подивилась.

- Що? Я кохаю свого Дарія і він для мене найпривабливіший споміж усіх чоловіків, але ж я не сліпа. 

 Тренувались ми на горищі, там була простора незахаращена мотлохом (його я позбулась вже давно) світла кімната. 

  Коли Марися починала співати ритуальну пісню все навколо ніби завмирало, навіть пил у сонячному промінні припиняв свій рух, незважаючи на те, що наш з лисицею танець, порушував спокій навколишнього простору. Спочатку слова закляття я читала з листочка. Незнайома мова, незнайомими буквами якимось дивним відголосом звучала в моїй  душі, наче втрачені спогади, намагались прорватись у свідомість, і я запам‘ятала весь текст досить легко. Від постійних повторювань вже боліла голова і тіло, але ми закінчили лише надвечір, коли Даній повернувся зі звісткою про викрадення відомого некроманта. І чому мені здається, що це саме той негідник, що знущався з Таші? Часу на те, щоб перевірити свої здогадки ми не мали, тому просто вирушили на кладовище.