49. Яся. Дивний дует.

  Вієві я не повірила, тому що відчувала серцем, печінкою, а також іншими частинами тіла і душі, що Жар живий.  Між нами був зв’язок, образно кажучи, міцна червона нитка від серця до серця і вона нікуди не зникла і навіть не витончилась. А от випалений зв‘язок це дуже й дуже серйозна проблема і нічого хорошого він не означає.  Скоріше за все сталося щось дуже погане, але я, на жаль, зможу розібратись із цим питанням лише після затримання або смерті ритуальної вбивці. До цієї ж категорії «після» я віднесла і поцілунок Данія. Не час розбиратись і тим паче колупати мозок сильному союзнику напередодні важливого полювання. Я не маю права схибити, ця жінка перетворилась на монстра, вона перетнула межу за якою не буває вороття.Таша має заплатити за свій злочин, і якщо Мав і Ерік не тягнули на світлих небесних створінь, то Мар‘ян вже точно не заслужив подібної смерті. Хто знає чи зупиниться маніячка на скоєному, а якщо вона продовжить вбивати вже у своєму світі, у разі вдалого виконання того темного ритуалу? Чи має там хтось змогу зупинити таку сильну схиблену відьму?  

  Стан мій, як душевний, так і фізичний, залишав бажати кращого, я старалась не занепадати духом, але виходило, чесно кажучи, не дуже. Допомога прийшла звідки я її зовсім не чекала. Пролунав дзвоник, сповідуючи про відвідував біля вхідних дверей, а коли я відчинила, то трохи очманіла, бо побачити разом Марисю і Іннарі, які досить прохолодно ставились одна до одної, це ще та несподіванка. 

- Привіт, подружко! - я опинилась в міцних обіймах лисиці, - як ти після всього?

- Потихеньку, проходьте, не стійте в дверях. 

  Ми з дівчатами рушили до вітальні де сидів пригнічений Дан, над диваном завис Мар‘ян, він так витріщився на моїх подруг, що мало очі не повилазили. Кажуть, що горбатого лише могила виправить, це не наш випадок, цього навіть смерть ловелаських замашок не позбавила. 

  Гості всілися за столик, а я подала чай зі смаколиками і повернулась до питання цього дивного подвійно візиту.

- Так сталося, що після того, як згоріла мітка Дарія, ми обидві отримали видання щодо тебе, але вони різні. 

   Іннарі виразно подивилась в бік Дана, а я якщо чесно була така виснажена, що не мала ніякого бажання гратися в глядліки.

- Це Даній - мій наставник. Говори при ньому спокійно.

- Гаразд, мені явилась богиня Морана і попросила передати тобі слова заклинання і показати рухи, що мають це заклинання супроводжувати. Це заклинання для переправи неупоєних людських душ до потойбіччя. Через ритуали, що проводить якась навіжена, стався збій у просторі і звичайний хід речей порушено, людські душі не мають достатнього енергетичного імпульсу, щоб прорвати зазвичай відкрите полотно переходу. Ти зараз маєш око Баби Яги, вона його лишила тоді, передбачивши подібний розвиток подій. Лише ти маєш силу допомогти цим душам перетнути межу, але зважаючи на те, що ти маєш тільки око, тобі знадобиться виконати танець «Все прощаннь». Це складний танець, але я його знаю, і мені дозволили допомогти тобі виконати його, у моєму видінні ти, дивлячись на мене, повторювала мої рухи, читала заклинання мертвою мовою, а Марися співала упокійну колискову, це також один з елементів ритуалу упокорення. Навіть на знаю, як запитати, а в тебе раптом немає друга-примари?

- Раптом, є, а що?

  Іннарі полегшено зітхнула.

- Нам потрібен буде зв‘язковий привид, той з ким ти зможеш взаємодіяти, чиї емоції ти сприймаєш близько до серця, в ритуалі він буде провідником через який на душі проллється твоя сила.

  В мене вже голова йшла обертом, і хай навіть всі ці новини я якось змогла перетравити, але поява Марисі у цій справі не в‘язалась зі звичним стандартом її поведінки, вона просто занадто егоїстична, щоб ризикувати життям і вплутуватись в таку сумнівну авантюру. Схоже мій погляд був досить промовистим, бо наступною заговорила саме русалка.

- Не дивись так, мене ніхто не питав хочу я брати в цьому участь чи ні, богиням не відмовляють, якщо ти не в курсі. Я ще пожити хочу, - вона трохи помовчала, а потім жовчно додала, - я ж казала, не довіряй чоловікам! Ну, от що той птах витворив? Навіщо? 

- Зупинись, Марисю, я твоєї думки з цього приводу не питала, - гаркнула я на русалку, а вона здивовано вибалушила на мене свої очі, - я втомилась і не хочу чути нічого про поведінку Дарія, ти його не знаєш, тому й судити його не маєш жодного права, краще за своєю поведінкою стеж, вона в тебе далека від ідеальноЇ.  Іннарі, що мені робити?

- Вчити текст заклинання, в тебе є час до завтра. Наступної ночі має відбутись наш танець. Його ми також спробуємо трохи прогнати, але за день не встигнеш, для цього в тебе буду я, текст маєш знати і говорити без підказки сама. Марися співатиме, привид...

- Мар‘ян.

- ...Мар‘ян буде твоїм постаментом.

- Як це?

- Там побачиш, на словах не поясню.

- Там буде вбивця, - я не питаю, і навіть не пояснюю дівчатам про кого йде мова, бачу, що вони розуміють.

- Кого там тільки не буде, - Іннарі зітхнула і накрила мою долоню своєю, - маєш відпочити.

- Так, всі повинні відпочити.

  Я розмістила гостей - Іннарі і Марисю в гостьових кімнатах, Данія, який забажав лишитись на ніч - на дивані у вітальні, сперечатись із ним сил у мене не було, тому просто видала йому постільну білизну. Коли вже сама збиралась лягати, біля дверей до своєї спальні зустріла русалку, вона вклала в мою долоню невеличку пляшечку з прозорою рідиною.