48.Жар. Проблеми

  Проблеми почались ще на початку нашої відправки до зони вторгнення і першою з них була відсутність Дареля. Ще вчора його прикликали до країв дроу, звідки він був родом. Там відбувались якісь заворушення, і він мав втихомирити винних і допомогти відновити баланс сил. Власне, скориставшись його від‘їздом, деякі «розумники» з загону вирішили гульнути. Дракон звідкись дістав п‘ятилітровий бутиль людського самогону і напоїв ним всіх бажаючих, а малу взяв на «слабо». Санні багато й не треба було, щоб вщент набулькатись, а ось всі інші мали з алкоголем більш серйозні стосунки. Таке враження, що в мене в команді одні алкаші зі стажем, бо всі вони хоч і пили, але сьогодні були всіженькі, як ельфійські світанкові фіалки. Навіть Санна, перетворившись на стригоя, що мав миттєву регенерацію, перестала мучитись похміллям. Паршивка мала, я сподівався,  що їй  такий неприємний досвід запам’ятається надовго через вранішнє погане самопочуття. Втім, ситуація така, що її винахідливість покращує її шанси на виживання. Через відсутність Дареля загоном мали керувати я і мій помічник - Вій. Це вже друга проблема, тому що я не був готовий нести цю відповідальність так раптово, без будь-якого попередження, але кому це цікаво? Вірно, нікому! Третя проблема - через відсутність Дареля і новеньку в команді, треба було зробити перерозподіл сил, а точніше швидко зрозуміти кого з ким ставити в трійку під час бою. Зазвичай, ми ділились на трійки : ми з Вієм мали взаємодоповнюючі чари - вогонь і повітря, з нами стояв, ще вовкулака, як сила і досвід трійки, очевидно, наша трійка потребувала коректив, через смерть вовкулаки. Санна стала його заміною від керівництва краю перевертнів, і нею я замінив вовкулаку в нашій трійці, хоч і з причин зовсім протилежних, мені важлива була її безпека, хай краще залишається під моїм наглядом. Вбивця може вона й першокласна, але ж дитина! Вогняний дракон, Дарель з чарами землі і стригой, який мав цілу низку надлюдських властивостей тіла, таких як: миттєва регенерація, неймовірна швидкість, невидимість, складали  ще одну трійку, чаклун з чарами льоду, фейрі керував водою, а ельф рослинами - замикали наших три трійки, але відсутність Дареля ламала всю конструкцію. Рятувало те, що під час тренувань ми зазвичай відпрацьовували всі можливі комбінації чарів під час імітації бою, але реального бойового досвіду не мали. Дракон і стригой тепер були менш захищеними, ніж звичайно і мене це дратувало, але я вирішив не розформовувати останню трійку, а лишити, як є, все ж їм так зручніше. Четверта проблема була в тому, що прорив - великий і наш загін не єдиний відправлений для ліквідації проблеми. Тобто нам треба було на місці вступити у співпрацю з абсолютно незнайомими істотами, відпрацювати з ними бій, а такого ще взагалі ні з одним мобільним загоном не траплялось. Зазвичай, посилали лише один і цього було достатньо для подолання почвар. І п‘ята, остання, але головна моя проблема в тому, що все це буде відбуватись на кордоні Межигір‘я на Перетині, а там живе моя Яся, і лише одна думка про те, що вона може бути в небезпеці доводить мене до сказу. Я повинен захисти це місто будь що, і бажано так, щоб вона мене при цьому не побачила. Але місто велике, який шанс, що вона може опинитись в межах прориву?

  Мої побоювання, щодо того що ми не зпрацюємось з іншим загоном, дякувати всім силам природи, виявились безпідставними. Всі хлопці працювали чітко і злагоджено, проблема була в іншому. Почвари поводились нетипово. Раніше, вони з‘являлись в одному місці, ми долали їх і це було все. Цього разу прориви відбувались навкруги міста протягом усього дня і продовжувались до вечора. Двома загонами ми провели лише один бій, а потім  розділилися. Згодом до нас прислали ще один загін, а почари все рвали і рвали простір, так ніби іх щось поиваблювало у самому місті. 

  Так ми протримались до самої ночі і хоча мої хлопці стомились і зголодніли, дракона легко поранили, але ніхто не скаржився. І коли відкрився черговий портал, щоб забрати нас на нове місце прориву ми просто рушили у бік переходу.

  Опинившись на місці призначення, зізнаюсь чесно, я вкляк від жаху. Стоїмо ми значить посеред цвинтаря, з одного боку полотно буття розриває почвара велетенскьго розміру, в центрі лежить труп у пентаграмі над яким схилилась відьма, вона тримає загнаний по руків’я кінжал у тілі жертви і читає заклинання, яке спотворює біля неї простір, з іншого боку до нас несеться група людей, в темряві я бачу досить непогано, тому розумію, що ситуація геть виходить з-під контролю - до нас наближаються Яся, Даній, лисиця Іннарі і русалка Марися. Над Ясею завис прозорий хлопець, це ще що за мара? Що за дивна компанія?  І тут я розумію, що навколо нас сотні таких прозорих людей і всі вони гуртуються навколо  пентрагарми і, здається, приваблюють почвар, повітря навкруги починає тріщати від напруга, а до нас на вогник спішить приєднатись ще одна почвара. Відчуваю, що сумувати сьогодні вночі не доведеться. В голові пульсує лише одна думка, а в серці лише одне бажання - хай там що захистити Ясю!