44. Яся. Розслідування 3

  Кімната, яку знімала Таша згоріла лише частково, ми з Даном хоч і не встигли застати саму відьму, але сліди чаклунства знайшли на згарищі. Серед її малюнків виявились схеми ритуалів жертвоприношення для відчинення міжсвітових порталів, а також щоденник дівчини. В ньому ми знайшли свідчення того, що Таша потрапила у Чар Світ випадково, а також відверті малюнки із зображенням Мар‘яна, той вештався поруч і коли побачив, що я там таке роздивляюсь, зойкнув і спробував затулити зображення собою, зрозуміло що невдало. 

- Не дивись!

- Чого ти не розповів про Ташу?

- Та нема чого розповідати. Я навіть не думав, що вона на таке здатна. Першими на думку спали вампір і фейрі, як можливі ... мої вбивці.

- Ти наступного разу про всіх своїх прихильників розповідай, впевнений що нікого не забув?

- Впевнений!

 Мар‘ян спочатку завис над столом, а потім і зовсім зник. Ми з Даном продовжили розбирати обгорілі папірці. Я читала щоденник, чаклун розбирав схеми. 

- Схоже на те, що відьма намагається повернутись додому, для цього їй потрібні чотири жертви, лишається ще одна. Вона має повторити жертвоприношення через три дні після останнього ритуалу. Лишився день, жертва буде на кладовищі. Недоторканими, так би мовити, лишились два -  цвинтар людей і представників центрального управління. 

- Цікаво чому вона лишила Мар‘яна на кладовищі чаклунів, а не людей?

- Скоріш за все, щоб підозри не викликати, подалі від її дому. Якщо не знайдемо наступну жертву доведеться робити засідку на кладовищах. Нам знадобиться допомога представників правопорядку .

- Як думаєш, де її чекати? 

  Дан підвівся і заходив із кута в кут по кімнаті.

- Спершу відьма була дуже обережною і не припускалась помилок, але близькість мети і безкарність, схоже засліпили її. Вона не встигла вчасно забратись з дому і викрила себе.  Гадаю Таша піде шляхом найменшого спротиву і відправиться туди, куди легше потрапити, а це - кладовище Центру.

- Не варто покладати на це великі надії, вона дуже сильна. Почитаю ще, може знайду якусь підказку.

- Мене непокоїть дещо інще.

- Що саме?

  Даній, що зблід ще після звістки про смерть Мав, нормальний колір обличчя собі так і не повернув, здається навіть змарнів ще більше, мене хвилювала ця його зосередженість і нервозність. Зазвичай спокійний, артефактор, не транслював свої внутрішні переживання навколишньому середовищу, але зараз ледь стримувався. 

- А? Та ні, поки... нічого.

  - Ну, гаразд...

...Це не світ, а якесь божевілля. Чи є справедливість у тому, що мене знайшов старий некромант-збочинець? Лише Мар допомагає мені. Вчора я впустила тацю і він допоміг усе зібрати, якби не вампір, я впевнена, Мар‘ян звернув би на мене увагу і може мені навіть не доведеться нікого чіпати...

 Далі йшов малюнок на якому зображено щиру посмішку Мар‘яна. Так, схоже, привид умів бути чарівним. Далі настрій у власниці щоденника досить райдужний.

...Мій кат кудись зник, я вперше дихаю вільно, можливо хтось вбив його і мені більше немає чого боятися? Сьогодні неймовірний день!...

....Я навіть не уявляла, що життя у цьому Світі може бути таким чудовим! Його поцілунки такі ж п‘янкі, як ельфійське вино, він такий ніжний і гарний, коли думаю про нього,  аж серце завмирає на мить, а потім калатає, як навіжене!...

  Це мабуть після того, як Мар‘ян з Ташею напились разом. Ох, дівоче серце таке довірливе. Мені навіть шкода цю відьму стало. Не могла не провести між нами паралель. Мене також закинуло до Чар Світу, але їй так не пощастило зустрітити на своєму шляху негідника, що ламав її і кривдив. Але ритуальні вбивствства? Це за межею мого розуміння, за  такі дії віддаєш частку душі, якщо не всю її цілком. Не знаю, що треба пережити, щоб зважитись на такий крок.

- Шкода, що я втратив дзеркало богів, зараз могли б зазирнути в майбутнє і підглянути, який цвинтар Таша обрала.

- Що за дзеркало?

 Коли Дан надав мені опис дзеркала, я згадала про свою пригоду з віхлою і про ту частину підвалу, що я лишила недоторканною.

- Ходімо, можливо це дзеркало тут.

 Ми з Даном спустились у підвал і я розповіла про те, як мене мало не прикінчила лялька.

- Ти впевнена, що бачила його?

- Звісно ж впевнена, нащо мені вигадувати? Підлогове дзеркало, стояло біля тієї стіни, за мотлохом попередніх власників. 

- Ти кажеш, воно викликало в тебе видіння?

- Та ні, не так! Його поверхня почала змінюватись і я дещо побачила на ній. Ніби картинку з минулого чи майбутнього, не впевнена. 

-  За описом схоже на чарівне дзеркало богів. Його активувати може лише носій божечтвенної крові.

- Натякаєш, що в моєму родоводі є боги? 

- Абсолютно в цьому впевнений, інакше ти не могла б ним скористатись. Чим ближче рідство до богів, тим більше властивостей виявлє цей артефакт під час його використання. 

- Звідки тобі це відомо?

- Моя матір - богиня на ім‘я Доля, колись вона подарувала мені це дзеркало, але я загубив його в ході ритуалу. За життя я отримав від неї лише два подарунки: дзеркало і одну особливість, в Долі немає моєї нитки життя, тож і сплести мою долю, і якось впливати на неї вона не може. Дякувати всім силам природи...