36. Яся. Сама у місті

   Я шалено сумувала за Жаром. Мені увесь час хотілось проводити у сновидіннях, де ми зустрічались, ось уже пів року. Його погляд переслідував мене кожної миті, серце рвалось до коханого, так хотілось відчути його доторки у реальності, що навіть шкіру трохи поколювало від того бажання. А реальність нещадно спонукала до дій. Інформацію по зіллях і травах я поглинала, як чорна діра поглинає небесні тіла, за це Дан поглядав на мене з повагою, а от з некромантією була халепа, ці чари якось нестандартно в мені проявлялись, а точніше - не проявлялись взагалі. Наприклад, щоб викликати на розмову душу з потойбіччя, потрібно здійснити певні послідовні  дії, після яких Дан отримував результат, а я - ні. Як не старалась, мені це було не під силу, більше того я відчувала, що порушую якісь закони. А ще сусід допоміг мені відкрити на першому поверсі мого будинку крамничку з зіллями, травами та кремами, бо я мала заробляти гроші. Вона користувалась попитом. Тому що я увесь час випробовувала незвичайні рецепти, яких у стандартних книгах тут не було. Здебільшого вони стосувались покращення зовнішності, а тому здобули популярність серед жіночок. Я старанно вела рахунки і виплачувала податок із доходів, дозвіл на продаж мені також здобув Дан, що мав хороші зв’язки у Центральному Управлінні. Я не знаю чому артефактор так часто допомагав мені, але його поміч була неоціненною, я навіть трохи відтанула і перестала його боятись, з подивом відмічаючи, що він доволі привабливий чоловік.  І мене дивувало чому в його житті зовсім немає жінок, принаймні я не чула ні від нього, ні від оточуючих ні про дружину, ні про коханок. Але все це йшло фоном до переживань за Дарія. Він постійно тренувався, інколи розмовляючи через мітку, я вчувала неабияку втому в його голосі. Птах увесь час казав, що все гаразд, але мені здавалось, що він недоговорює. Я не чула про вторгнення, допоки Межигір‘я не піддавалось нападам, не знаю також нічого і про інші випадки, але відчуваю що вони були. Дар сказав, що дав клятву нерозголошення, а це фактично означалало, що навіть якщо в коханого справи будуть кепські, він не скаже. Я мучилась і не мала шансів з цим щось вдіяти, тому вирішила сконцентруватись на навчанні. Вкотре розбираючи ази некромантії, ми з Даном ніби бились головами об глуху стіну, теорія мені заходила чудово, а от із практикою вище нуля я не піднімалась.

- Ні, це якась дурня!

  Вперше я побачила Данія роздратованим, зазвичай похмурий і зібраний, зараз чоловік звіром кидався у моїй вітальні із кута в куток.

- Так не буває! Артефакт чітко показав прояви потойбічної сили в тобі. Я чогось не бачу і мене це виводить. 

  Я завмерла, вдивляючись дещо байдужим поглядом в сторінки розкритої книги. Мене не дуже хвилювала ця загадка, але Даній вперто продовжував шукати в мені некроманта.

- Під час ініціації у Лісі я отримала око Баби Яги, можливо це має якесь значення? Вона мала забрати його, але я все ще бачу енергію смерті. Тоді могла розмовляти з тваринами і мені підкорювалась нечисть, як зараз не знаю, не пробувала.

  Я відірвалась від книги і смикнулась від шаленого погляду Данія. Часом мені здається, що він геть примружений.

- І чого ж ти мовчала?!!!

  Я знизила плечима.

- Не довіряла тобі достатньою мірою, а зараз відчула,  що це дуже важливо для тебе, от і сказала.

 Даній швидко наблизився і взявши мене за руку, допоміг підвестись, із змовницькою посмішкою, поцілував мою кисть.

- Маємо перевірити чи лишила вона тобі сили.

 І я вперше відчула, що переді мною чоловік, а не бездушна машина і що, можливо, ці його шалені погляди ознака зародження якихось почуттів до мене. От же ж халепа! Якщо він захоче більшого доведеться відмовитись від чудового наставника, сподіваюсь хоч вдасться вберегти дружні стосунки. Зрештою можна й надалі не помічати його дивних поглядів, та й взагалі, може я помиляюсь?