34. Жар. ЗМОР

  Уже тиждень я перебував у родовому палаці Буревія. Його сім’я поставилась до мене, як до рідного, а мама і взагалі оточила такою увагою, наче я її загублений третій син. До речі, Ігніс, старший син пані Іси і брат Буревія, опритомнів як тільки ми з Вієм зачинили портальні ворота. Мій друг видавався майже щасливим, нарешті з його сім’єю все гаразд. Я ж сумував за Ясею і мучився від того, що не міг, на разі, потрапити назад до Межигір‘я. Єдиною втіхою стали сни, де ми з коханою спілкувались і навіть кохались, було так добре, що хотілось жити лише у цих мрійливих теплих сновидіннях. Але дійсність жорстоко нагадувала про себе, спочатку я сподівався, що просто зможу скористатися допомогою Вія і долетіти до Межигір‘я, якщо портали не запрацюють найближчим часом. Ми з Вієм вже повинні були вилітати, хоча подорож не близька, та все ж туга за коханою спонукала до конкретних дій. Мене зупинила звістка від матері. Вона зв’язалась зі мною ментально, без мого дозволу, і я чесно кажучи, навіть не знаю яким чином їй це вдалося і чого коштувало. Чари, що ментально впливали на опонента без його дозволу, були дуже складними і  вважались забороненими. 

- Одразу ж кажу, що рішення не обговорюється. Керівники усіх країв Чар Світу провели спільну нараду і постановили наказ про формування загону мобільного особливого реагування на прориви. Кожен край надає свого представника, ти входиш до складу загону від Сонячного Саду. Можна сказати, що тобі пощастило, бо їхати нікуди не треба. Найбільшу особину, що проривалась було знищено в Хмарній Долині, де ти зараз перебуваєш, і  якщо ти вже вліз в цю справу по самі вуха і доклав до цього руку, маєш тепер проконсультувати інших. Ми відкриваємо єдиний портал через який направимо спеціалістів різних народностей, що також мали справу з почварами. Ви обміняєтесь досвідом, а також будете тренуватись у військовій справі під чолом воєводи особливого значення. Його ім‘я дізнаєшся згодом. В разі повторних проривів вас першими будуть відправляти до гарячих точок, інші загони також готуються, але ви звітуватимете перед очільниками країв і підготовка буде відповідною. 

  Я відчував втому матері і її невдоволення ситуацією і злість, здається вона виконувала наказ, і  це було дуже поганою ознакою. Якщо проти матері я міг піти з мінімальними втратами, то з Верховною птицею Сонячного Саду сперечатись собі ж дорожче. Схоже, я дійсно лишаюсь, щоб зайняти місце в Загоні Мобільного Особливого Реагування. ЗМОР? У когось багата уява...

  Вій знайшов мене біля ставка, мені подобалось це місце. Воно чимось нагадувало той самий сад в якому ми цілувались із Яснославою у її реальності. Ціла купа думок і почуттів вирували всередині мене, змішуючись в якусь незбагненну кашу. Ось щойно я мав якесь, хоч і примарне, уявлення про те як буду жити, поводитись найближчим часом. І ось все йде шкереберть через геть непередбачувані обставини. Тепер, щоб мені владнати свої власні справи, я маю спершу вирішити проблему планетарного масштабу. Не сам звісно, але в складі зовсім чужих, невідомих істот, можливо ворожих.

- Я бачу ти також в захваті. 

- Ти теж?

- А куди ж я подінусь? Ігніс отямився й очолить рід, а я разом з тобою здолав потвору, тож... як розумієш мене не дуже то й питали, хоча мама намагалась переконати раду зміїв, що я не військовий і не відповідаю високим стандартам для вступу в ЗМОР. Не проканало. Сили природи! ЗМОР - я ржав пів години, а мама взагалі подумала, що в мене дах потік від стресу. 

  Мене також почало трясти від сміху, коли я уявив цю картину. Син може помре в одній і місій, а йому весело з назви. Мабуть до русалки він не був такий навіжений.

- Може в тебе й справді стріха тече, а ти й не помітив?

-Та я помітив, проте ремонтувати не хочу, бо нормальне сприйняття навколишнього божевілля ні до чого доброго не призведе. То що підемо?

- Куди?

- Знайомитись. Там вже стригой, вовкулака і ельф прибули. 

Чудово, я ж такий товариський!